Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Філософські науки
Філософія освіти

Диссертационная работа:

Романенко Михайло Ілліч. Соціальні та парадигмально-когнітивні детермінанти розвитку сучасної освіти: дисертація д-ра філос. наук: 09.00.10 / Дніпропетровський національний ун-т. - Д., 2003.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми дослідження

Становлення інформаційного суспільства пов’язано з принциповими зрушеннями у культурі сучасного людства. Серед таких зрушень слід насамперед назвати перетворення освіти на один з вирішальних чинників соціокультурних трансформацій постіндустріального зразка. Неперервна освіта як імператив інформаційного суспільства надає останньому форми “суспільства освіти”. Це потребує теоретичного осмислення та, насамперед, філософського обгрунтування нових тенденцій освітнього розвитку, що мають як планетарний, так і національний виміри. Глобалізація у більшості своїх проявів є не тільки специфічною формою ущільнення соціального і освітнього простору, а й процесом нелінійного розгортання соціальної творчості та життєтворчості індивідів. Отже, теоретичний аналіз соціальних та парадигмально-когнітивних детермінант розвитку сучасної освіти сприяє не тільки осягненню передумов формування “суспільства освіти”, а й усвідомленню його багатовимірності, а також поглибленню розуміння трансформаційних процесів, що відбуваються у сучасній освіті. Її радикальне оновлення неможливе без виваженої реформаторської стратегії. Саме цим визначається актуальність даного дослідження, яке зосереджує основну увагу на чинниках, що безперервно впливають на стан і якісні характеристики освіти.

Внутрішній зв’язок, що існує між інноваційним характером розвитку освіти та модернізаційними тенденціями у конкретних соціумах, додатково актуалізує тему даного дослідження. Адже європейський вибір України, її самоствердження та самореалізація як незалежної держави далеко не в останню чергу обумовлюються характером, змістом та спрямованістю тих процесів, що відбуваються в освіті.

Слід зазначити, що ідеали та настанови постсучасної освіти, які безпосередньо торкаються збереження цивілізації та виживання людства, безперечно, мають силу ініціативи. Тема даного дослідження дозволяє перевести її у площину реальних контекстів і тим самим здійснити сходження від абстрактних апеляцій до дійсних проблем освіти, але з урахуванням конкретизованої стратегії оновлення. Переплетення сучасних і постсучасних освітніх практик ускладнюють моніторинг соціокультурних виховних і дидактичних нововведень, визначення їх життєвих циклів. Пов’язані з цим складнощі можна здебільшого усунути через аналіз соціальних та парадигмально-когнітивних детермінант розвитку сучасної освіти. Оновлення філософії освіти, що відбувається в рамках становлення нової філософської культури, є потужним каталізатором конструктивних змін у суспільстві і в системі освіти. Саме це обумовило розгляд парадигмально-когнітивних чинників разом із соціальними детермінантами розвитку освіти. Зв’язок між теорією та практикою у контекстах соціокультурних трансформацій постіндустріального порядку характеризується структурною ускладненістю, розкриттю якої сприятиме дане дослідження.

Ініціаторами вивчення та теоретичного узагальнення нових потреб суспільства в освітній діяльності стали представники гуманістичної філософії. В рамках цього напрямку філософської думки фактично склалося основне змістовно-суттєве ядро сучасної філософської методології освіти, орієнтованої на самоактуалізацію індивіда та гуманістично-розвиваючий, а не пізнавально-сцієнтистський вимір освітньої практики. В рамках гуманістичної філософії й зараз розвивається основний процес освітніх новацій, що служить надійною соціально-когнітивною основою більш широких узагальнень філософсько-освітнього характеру. Г.О.Балл, М.Н.Берулава, Б.М.Бім-Бад, Є.В.Бондаревська, М.Н.Дудіна, Г.Б.Корнетов, Б.Г.Мещеряков, С.А.Смірнов та ряд інших дослідників внесли значний вклад в аналіз філософських аспектів гуманоцентричної переорієнтації освіти.

Особливої уваги в контексті реформування освітньої практики заслуговують два напрями гуманістичної філософії. По-перше, це її теоретична складова, де змикаються філософська та педагогічна антропологія. У роботах цього рівня гуманоцентрична переорієнтація навчально-виховного процесу розглядається в широких рамках філософських узагальнень відносно природи людини та її основних екзистенціальних проблем, що є своєрідним перехідним містком між освітньою практикою та загальнофілософською теорією. По-друге, це сфера проектування конкретних освітніх новацій, де народжується досвід організації навчально-виховного процесу на нових світоглядних та ціннісних засадах. Це свого роду "експериментальний майданчик" нової освіти, де реалізуються основні її ідеї. Найбільший вклад в ці аспекти філософського дослідження освітніх проблем зробили Ю.П.Азаров, Ш.А.Амонашвілі, М.С.Аромштам, Д.А.Бєлухін, Ф.Р.Воробйов, Б.З.Вульфов, Л.В.Жарова, О.А.Казанський, М.В.Кларін, А.А.Лобанов, О.М.Пєхота, П.І.Підкосистий та інші дослідники.

Значний вклад в обґрунтування необхідності та природи нових парадигмальних основ системи освіти внесли філософські дослідження культури. Серед найважливіших ідей, досить добре розроблених у вітчизняній науці, слід відзначити дві, що мають найбільше значення для розуміння нової сутності освіти. По-перше, це розкриття нового соціокультурного статусу освіти як провідної форми життєдіяльності суспільства, що не тільки виступає генератором його розвитку, а й є домінуючим фактором у формуванні соціокультурного середовища, в якому живе людина. У цій сфері плідно працювали В.М.Бєскіна, В.Е.Чудновський, В.С.Біблер, А.Н.Бистрова, В.І.Воловик, П.С.Гуревич, Е.В.Ільєнков, М.С.Каган, А.А.Касьян, А.І.Клізовський та ряд інших філософів.

По-друге, це надання освіті в рамках сучасної культури онтологічного та екзистенціального виміру, що принципово змінює методологію освітньої практики в рамках нової філософського бачення соціальної сутності освіти. На цьому поприщі значних успіхів досягли М.Бубер, В.В.Давидов, В.П.Зінченко, С.В.Кайдаков, В.А.Конєв, Л.Н.Овдієнко, Є.Н.Шиянов, І.Б.Котова та інші.

Принципові зміни у світоглядно-ціннісних основах освіти сучасного суспільства розроблені й обґрунтовані в рамках філософського осмислення екологічного імперативу людства. В ряді робіт вітчизняних та зарубіжних філософів розкриваються різноманітні аспекти екологічного виховання та формування екологічної свідомості як основної передумови виживання людства в умовах загострення конфлікту між природою та суспільством. У цій сфері найбільш відомі праці В.П.Казначєєва, Є.Л.Спіріна, Р.С.Карпінської, О.А.Кисельова, Л.В.Лєскова, Н.Ф.Маслова, Н.Н.Моісєєва, І.Пригожина, А.Д.Урсула та інших.

В останні роки з'явилося чимало узагальнюючих праць, що намагаються дати філософське обґрунтування інноваційним процесам, які відбуваються у сучасній освіті. Більшість авторів пов'язують розробку нової філософської методології сучасної освіти із становленням та розвитком одного з відгалужень філософії – - філософії освіти, хоча тлумачення останньої до цього часу виділяється надзвичайною різноманітністю поглядів та підходів. Різноманітні аспекти становлення філософії освіти та формування сучасної філософсько-освітньої парадигми розглянуті в роботах С.К.Булдакова, Г.І. Геращенко, Б.С.Гершунського, В.Н.Гончарової, В.Т.Гуляєва, Є.І. Добрянської, О.В.Долженка, С.Ф.Клепка, Н.С.Корабльової, В.Г.Кременя, В.Г.Кузя, В.В.Кумаріна, В.С.Лутая, Ф.Т.Михайлова, Н.Г.Ничкало, Н.П.Піщуліна, І.О.Радіонової, В.М.Розіна, Н.С.Розова, Ю.І.Терещенка, В.В.Тринкіна, Х.Г.Тхагапсоєва, Н.Н.Пахомова, Ю.Б.Тупталова, В.Д.Шадрікова, П.Г.Щедровицького та інших філософів.

Увага науковців до філософських проблем освіти проявляється в проведенні численних конференцій за даною проблематикою. У виступах учасників конференцій аналізується широкий спектр як методологічних, так і практично-операційних аспектів процесу становлення нових філософських основ освітньої діяльності.

В останні роки з філософської проблематики освіти захищено цілий ряд дисертаційних робіт. Однак нерозробленість теоретико-методологічного інструментарію дослідження приводить до дроблення проблематики і відсутності загальної концептуальної основи подібних досліджень, внаслідок чого останні носять фрагментарний характер.

Характеризуючи стан справ у сфері філософського аналізу розвитку сучасної освіти, можна зробити такі висновки щодо успіхів у цій сфері.

  1. У межах філософії дослідження проблем сучасної освіти набуло постійного характеру, сформувалися напрями досліджень філософсько-освітнього характеру

  2. З’явилися філософські роботи на освітню проблематику узагальнюючого характеру.

  3. На базі вивчення процесу становлення та розвитку нової філософсько-освітньої методології у філософії виділилася у відносно самостійну галузь нова дисципліна – філософія освіти.

  4. Науковці намагаються інтерпретувати положення нової філософської методології освіти в контексті потреб модернізації вітчизняної освіти.

Разом з тим, існує цілий ряд малодосліджених і невирішених проблем, без дослідження і вирішення яких неможлива філософська розробка проблем розвитку та функціонування системи освіти сучасного інформаційного суспільства, концептуальне оформлення філософської методології освітньої діяльності в сучасних умовах і імплементація останньої як теоретико-методологічної основи вітчизняної освітньої практики. Серед таких проблем найбільшу значущість мають наступні.

  1. Парадигмальне оформлення нової філософської методології освіти постіндустріального суспільства у відповідності з традиціями посткласичного періоду розвитку науки та формування посткласичної філософсько-освітньої парадигми.

  2. Історико-генезисний аналіз парадигмальних основ розвитку сучасної освіти.

  3. Чітке визначення філософії освіти як нової наукової дисципліни.

  4. Концептуальне обґрунтування зв’язку процесу становлення посткласичної філософсько-освітньої парадигми та соціальної модернізації українського суспільства.

  5. Розробка концептуальної основи для визначення змісту, структури та функцій як самого філософсько-освітнього знання, так і посткласичної філософсько-освітньої парадигми.

  6. Вивчення проблеми концептуалізації посткласичної філософсько-освітньої парадигми та визначення методології і методики її імплементації в освітню практику.

Вказана проблематика визначає основні напрями розвитку філософських досліджень освіти.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася на кафедрі філософії Дніпропетровського національного університету в межах науково-дослідної теми “Філософія науки та духовна культура на межі тисячоліття” (№ держреєстрації 0199V001308).

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є визначення соціальних та парадигмально-когнітивних детермінант розвитку сучасної освіти на основі системного філософського аналізу освіти у вітчизняних та світових соціокультурних контекстах.

Для досягнення поставленої мети необхідне вирішення таких завдань:

1. На основі узагальнення генезису освіти визначити соціальну та когнітивну детермінованість трансформаційних процесів у освіті та формування посткласичних освітніх теорій і практик.

2. Розкрити основні соціальні та когнітивні чинники формування нової філософської парадигми освіти в контексті становлення та розвитку філософії освіти як самостійної галузі знань.

3. Здійснити експлікацію проблемного поля філософії освіти для визначення ціннісно-змістовного фундаменту формування нової філософської парадигми освіти.

4. Здійснити змістовий аналіз нової філософської парадигми освіти та визначити її роль у реформуванні національної системи освіти.

5. Визначити оптимальні форми та основні напрямки реалізації настанов нової філософсько-освітньої парадигми, виходячи з необхідності забезпечення їх найбільш ефективного впливу на реформування освітньої теорії і практики та здійснення соціальної модернізації країни.

Об’єкт дослідження. Головним об’єктом дослідження є когнітивні основи аналізу основних тенденцій розвитку сучасної освіти в контексті соціокультурних трансформацій.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є парадигмально-когнітивні детермінанти розвитку сучасної освіти в глобальних та вітчизняних соціокультурних контекстах.

Методологічна основа дослідження. Методологія дослідження включає в себе загальнофілософську, соціально-філософську та філософсько-освітню методологію.

Загальнофілософську методологію дослідження визначають сучасні філософські теорії гуманоцентричного спрямування. Автор цілком свідомо опирався в першу чергу на роботи представників таких філософських течій, як екзистенціалізм, філософська антропологія, гуманістична психологія. Соціально-філософська методологія дослідження спирається на кілька фундаментальних теорій: стадій економічного росту, соціальної модернізації, інформаційної революції та інформаційного суспільства.

Що стосується філософсько-освітньої методології, то найбільше методологічне значення для даного дослідження мають положення про: природовідповідність навчально-виховного процесу; педоцентризм в освіті та формуванні системи міжособистісної комунікації в освітньому закладі; дитинство як самостійний етап розвитку особистості з власними специфічними закономірностями; максимально можлива свобода для дітей в процесі навчання та виховання; пріоритетність завдань всебічного розвитку дитини та формування цілісної особистості при організації навчального процесу; системостворюючі функції освіти в інформаційному суспільстві; соціокультурний зміст навчально-виховного процесу в сучасних умовах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вони дають можливість системного аналізу соціальних та парадигмально-когнітивних детермінант розвитку сучасної освіти як єдності її традиційно-класичних та посткласичних інтерпретацій. Вперше у вітчизняній філософській думці розроблена концепція метапарадигмального синтезу, що дозволяє розглянути проблемне поле філософії освіти як цілісність при збереженні потенціалу методологічного плюралізму та множинності репрезентацій освітнього поля. У межах розробленої концепції сформульовані наступні положення, що характеризуються науковою новизною:

- вперше доведено, що теоретичні розвідки філософії освіти за умов “проміжковості” сучасних освітніх практик, які трансформуються у постсучасні, стають ефективними лише за умов створення метапарадигмальних синтезів, що можуть утворюватися як шляхом деконструкції посткласичної філософсько-освітньої парадигми, так і через реконструкцію традиційно-класичних концептуальних побудов;

- уточнені предмет та проблемне поле філософії освіти через визначення процедури метапарадигмального синтезу як основи цілісності та взаємообумовленості усіх компонентів філософсько-освітнього знання і кристалізації соціокультурної функціональності даної сфери знань;

- уточнені концептуально-методологічні засади здійснення процедури метапарадигмального синтезу для постсучасних освітніх теорій та практик на основі їх системного аналізу та класифікації їх парадигмально-когнітивних основ;

- поглиблено уявлення про зв’язок між філософською теоретичною рефлексією та освітньою практикою, показана роль філософії освіти у конструюванні соціальної та педагогічної реальності, де філософські розвідки та аналітичні дослідження створюють не тільки прогнози-сценарії майбутнього, а й опосередковано беруть участь у конституюванні нових інститутів освіти та моделей соціальної діяльності;

- показано, що філософія освіти як метапарадигмальний синтез дає змогу удосконалити проектування та здійснення процесів реформування освіти, що здійснюються на різних рівнях і у різних вимірах;

- дослідження сфокусовано на доведенні концептуальної неспроможності нормативного підходу до реалізації настанов метапарадигмального рівня. Найбільш оптимальною формою реалізації вказаних настанов слід вважати здійснення їх системної концептуалізації в контексті глобальних та вітчизняних соціокультурних трансформацій;

- розкрито амбівалентний характер вітчизняної освіти, системними характеристиками якої одночасно виступають гуманізм та авторитаризм, що є основним джерелом напруження у процесі реформування освітньої сфери;

- обгрунтована необхідність гуманізації організаційних основ освіти з дотримання настанов етики відповідальності та принципу справедливості, які мають визначати характер освітнього менеджменту в демократичному суспільстві;

- встановлено взаємну обумовленість процесів стабілізації і гармонізації соціального розвитку та становлення гуманістичної освіти, що грунтується на особистісній орієнтації освітньої діяльності;

- показано, що соціальні детермінанти розвитку сучасної освіти мають глобальний, національний і локальний виміри. Когерентність цих детермінант визначає не тільки долю освітніх інновацій, а й їх змістовне та функціональне навантаження;

розкрита специфіка культурологічної переорієнтації національної освіти як способу трансляції національної культурної традиції та ментальних смислів у європейський та світовий культурний простір;

- доведено, що у інформаційному суспільстві з наростанням факторів ризику та проблемності буття для індивіда та суспільства саме освіта забезпечує виживання людства, збереження множинності культур та умов самореалізації індивіда.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Дослідження є важливим кроком у створенні концептуальних основ когнітивної інституціоналізації філософії освіти як самостійної наукової галузі в Україні. Дисертаційна робота поглиблює на категоріальному рівні доробки сучасної філософії освіти, через парадигмальні трансформації показує тенденції розвитку філософії освіти і можливості розкриття її еврістичного потенціалу.

Сформульоване на основі дослідження розуміння сучасної філософсько-освітньої парадигми як результату процедури метапарадигмального синтезу сприяє структуруванню проблемного поля наукових досліджень у освітянській сфері. Проведене дослідження дозволяє уточнити та систематизувати метапарадигмальні основи процесу реформування системи освіти в Україні, а також визначити його найбільш значимі та перспективні напрямки.

Проведене дослідження виявляє суперечливий розвиток сучасної освіти, що зазнає впливу різноманітних, часто протилежних за спрямованістю та змістом соціокультурних чинників. Основні положення дисертації можуть застосовуватися при розробці стратегії розвитку освіти і здійсненні освітньої політики в Україні.

Деякі положення даного дослідження можуть сприяти оновленню сучасного педагогічного мислення, а також методологічної культури педагогів-практиків, сприяючи тим самим філософізації навчально-виховного процесу.

Практичне значення отриманих результатів визначається також тим, що за умов наявності кризових явищ в економічній, соціальній, політичній, духовній, екологічній сферах українського соціуму дослідження розкриває значення освіти як чинника, що дає змогу подолати ці кризові явища і гуманізувати суспільні відносини.

Результати дослідження можна застосовувати при розробці вузівських курсів з філософії освіти, а також у нормативних курсах філософії та культурології, етики, політології, педагогіки, психології. Водночас на основі його концептуальних узагальнень можна розробляти інструментально-технологічні проекти при здійсненні освітніх новацій.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на науковому семінарі кафедри філософії Дніпропетровського національного університету, а також на міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях:

– Всеукраїнська науково – практична конференція “ Українська ідейна спадщина у викладанні гуманітарних наук” (Дніпропетровськ, вересень 1992 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Влада і власність в Україні: сучасні проблеми та пошуки рішень” (Львів, лютий 1993 р.); Загальноукраїнська науково-практична конференція “Менталітет та протиріччя сучасного українського суспільства: політологічні, соціологічні, культурологічні аспекти” (Запоріжжя, жовтень 1994 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Діалог культур і духовний розвиток людини” (Київ, січень 1995 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Філософія сучасної освіти та стан її розвитку в Україні” (Київ, лютий 1996 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми” (Чернівці, жовтень 1996 р.); Семінар “Викладання історії ХХ століття на прикладі України та інших європейських країн”, організований Радою Європи та Міністерством освіти України (Дніпропетровськ, листопад 1996 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми гуманізму і духовності в контексті науково-технічного поступу” (Вінниця, жовтень 1996 р.); Міжнародна науково-методична конференція “Система гуманітаризації освіти в Республіці Білорусь: концептуальні основи, моделі, рівні, управління (Мінськ, 1996 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Психолого – педагогічні проблеми самопізнання, саморозвитку та самореалізації особистості в умовах гуманізації освіти” (Дніпропетровськ, січень 1998 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми вибору та експертної оцінки педагогічних технологій” (Полтава, квітень 2001 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Соціальна компетентність педагога як системостворюючий фактор громадянської освіти та виховання” (Євпаторія, вересень 2001 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Морально-етичне виховання школярів у системі громадянської освіти і виховання” (Івано-Франківськ, листопад 2001 р.); Всеукраїнська науково-методична конференція “Громадянська освіта в Україні: досвід, пошуки, перспективи” (Ніжин, листопад 2001 р.); Всеукраїнська науково – практична конференція “Сучасна філософія освіти: стан, проблеми, перспективи” (Дніпропетровськ, травень 2002 р.); Міжнародна конференція “Освіта для майбутнього розвитку ( Київ, травень – червень 2002 р.); Всеукраїнська науково – практична конференція “Гуманітарна освіта в Україні: проблеми оцінювання навчальних досягнень учнів” (Львів, жовтень 2002 р.); Перший міжнародний симпозіум “Проблеми розвитку післядипломної педагогічної освіти в сучасному суспільстві” (Київ, жовтень 2002 р.)

Публікації. Результати дослідження опубліковані в 4 індивідуальних наукових монографіях, в 3 навчальних посібниках, в 21 статті у фахових наукових журналах та збірниках наукових праць та в 23 тезах виступів на конференціях.

Подобные работы
Дзвінчук Дмитро Іванович
Сучасні тенденції розвитку та управління освітою
Корсак Костянтин Віталійович
Соціально-філософський аналіз тенденцій розвитку тріади "людина - суспільство - освіта" на початку XXI століття
Шульга Ольга Антонівна
Філософія діяльності бібліотечних закладів освіти в період глобалізації та інформаційної революці
Харченко Олександр Валерійович
Соціальний статус особистості: структура, детермінанти розвитку та форми прояву
Огнев'юк Віктор Олександрович
Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку (світоглядно- методологічний аспект)
Радіонова Ірина Олександрівна
Сучасна американська філософія освіти та виховання: еволюційні тенденції та інтерпретаційні можливості
Скотний Валерій Григорович
Раціональне та ірраціональне в науці й освіті
Скворець Володимир Олексійович
Громадянське суспільство і детермінанти оптимізації його розвитку в Україні
Данченко Ганна Володимирівна
Психологічні детермінанти розвитку комунікативної компетентності менеджера освіти шкільного рівня
Степанець Іван Олексійович
Становлення та розвиток середньої педагогічної освіти та Харківщині у ХХ столітті

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net