Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Педагогічні науки
Загальна педагогіка, історія педагогіки і освіти

Диссертационная работа:

Шмалєй Світлана Вікторівна. Система екологічної освіти в загальноосвітній школі в процесі вивчення предметів природничо-наукового циклу : дис... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Херсонський держ. ун-т. — Херсон, 2004. — 580арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 438-478.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність дослідження. Екологічна освіта підростаючого покоління України стала одним із пріоритетних напрямів розвитку суспільства. В екологічній освіті як соціальній системі держави головним є формування всебічно розвиненої творчої особистості, що проголошується Національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті.

Найважливіші завдання екологічної освіти, виконання яких позначається на збереженні й раціональному використанні природних комплексів України, стосуються формування у молоді інформованості та когнітивних способів аналізу взаємовідносин людини і природи, емоційно позитивного ставлення до її охорони та мотиваційних засад активного впливу на навколишнє середовище. Вони пов’язані з низкою об’єктивних чинників, насамперед, з необхідністю усвідомлення громадянами України того, що, розбудовуючи власну державу, необхідно долучитися до вирішення екологічних проблем на основі з’ясування залежності рівня життя від ступеня розвитку й упровадження екологічно чистих і ресурсозберігаючих технологій.

Процеси державних перетворень в Україні, що спричинили зміни в соціальних структурах, наповнили їхнє функціонування новим еколого–спрямованим змістом, детермінували потреби у розробці вихідних засад удосконалення та підвищення ефективності освіти щодо забезпечення екологічної підготовки молоді, що в подальшому позначається на її екологічній практичній діяльності. Екологічно спрямована освіта має забезпечити реальні можливості керуватися у власній екологічній діяльності аналізом зразків світової практики з метою їхнього використання для позитивного розв’язання екологічних проблем в Україні.

Усе це переконливо свідчить про необхідність обґрунтування педагогічною наукою й практикою закономірностей та специфіки реалізації екологічної освіти не лише на інформативному рівні, а й на творчо-пошуковому, що базується на усвідомленні причинно-наслідкових зв’язків у процесі екологічної освіти, яку учні здобувають на етапі вивчення природничо-наукових дисциплін.

Актуальним є функціонування системи екологічної освіти на ґрунті наукового надбання у змісті природничо-наукових шкільних предметів. До проблем, що чекають невідкладного розв’язання, відносяться: вибір молодим поколінням екологічно розумного способу життя, здатність до виокремлення, оцінки, розуміння сучасних екологічно спрямованих процесів з метою забезпечення екологічної рівноваги, раціонального природокористування, формування в учнів гуманістичного підходу та особистої причетності до збереження ноосфери.

Система екологічної освіти стосується екологічних чинників довкілля, до яких належать збереження існування людства в умовах сучасної екологічної ситуації, з’ясування й виділення у змісті природничо-наукових дисциплін засобів, що за змістом та системністю виступають ефективними впливовими чинниками формування гармонійно розвиненої особистості.

Таким чином, теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка змісту напрямів, принципів, методів і форм екологічного навчання й виховання школярів належить до актуальних проблем загальної педагогіки та історії педагогіки.

Педагогічна наука на сучасному етапі інтенсифікувала активний пошук розв’язання невирішених проблем екологічної освіти. Виходячи з методологічних позицій, філософські проблеми екологічної освіти було розглянуто у працях Ф.В.Вольвача, А.І.Галєєвої, Є.Ф.Гарусова, С.М.Гла-зачева, М.І.Доброхода, М.М.Кисельова, В.С.Крисаченка, М.М.Моісеєва, М.М.Назарука, Л.П.Салєєва, М.М.Фоміної; психолого-педагогічні – у роботах С.Д.Дерябо, А.І.Дьоміна, Н.В.Добрецової, О.М.Захлєбного, І.Д.Зверєва, О.З.Злотіна, Б.І.Іоганзена, М.М.Мамедова, С.Г.Москвичова, М.М.Скатина. Історичні аспекти екологічної освіти і виховання досліджувалися у роботах І.М.Костицької, В.І.Скупної, Н.Б.Фокіної. На взаємозв’язок естетичного, морального та екологічного виховання звернули увагу Г.Н.Каропа, М.В.Левчук, О.К.Матросова, Л.П.Печко, Г.П.Пустовіт, Г.Ф.Смолянінов, В.О.Скребець, М.В.Сонова, Г.С.Тарасенко.

Проблеми екологічної освіти розглядалися відповідно до вікових особливостей: дошкільників (М.М.Кот, Л.В.Іщенко, М.В.Роганова); молодших школярів (Т.В.Машарова, Д.І.Мельник, І.Г.Павленко, О.О.Плешаков Н.О.Пустовіт); учнів середньої (О.В.Король, А.В.Марина, Г.С.Марочко) та старшої школи (О.М.Головко, О.В.Лабенок, Г.Д.Панченко, І.Н.Поно-марьова, І.Т.Суровегіна). Екологічна освіта стала предметом уваги в процесі викладання окремих шкільних предметів: біології – Н.В.Вадзюк, М.В.Гриньова, Г.П.Мегалінська, В.Б.Стрельцова, Д.І.Трайтак; географії – А.С.Волкова, Т.Г.Литвинова, Л.М.Немець, В.В.Ніколіна, М.П.Откаленко, О.В.Плахотнік, А.Й.Сиротенко; математики, фізики – В.В.Коваль, М.К.Мухлибаєв, Є.А.Турдікулов, В.Д.Шарко, М.І.Шкіль; хімії – Н.М.Бу-ринська, Г.В.Єльникова, О.В.Куратова, В.М.Назаренко, П.В.Самойленка, В.В.Сороків, О.Г.Ярошенко.

Формування екологічної культури студентів вищих навчальних закладів вивчали Г.П.Білявський, М.М.Бойчева, В.М.Бровдій, М.Б.Грейда, Н.В.Лисенко, О.П.Мітрясова, О.Г.Микитюк, Т.С.Нінова, К.М.Ситнік, Є.Флешар, О.В.Чернікова, М.Л.Шаповал, Е.Ю.Шапокене, М.С.Швед.

Водночас, незважаючи на інтенсивні різнопланові дослідження, теоретичні та загальнопедагогічні екологічні аспекти в структурі шкільних дисциплін природничо-наукового циклу до цього часу залишаються нерозкритими: чітко не визначено зміст екологічної освіти школярів, не розроблено концепцію екологічної освіти в процесі викладання природничо-наукових дисциплін, не з’ясовано загальнопедагогічні підходи до вивчення в школі екологічних процесів та засвоєння учнями різного віку екологічних знань.

Соціальна значущість оптимізації екологічної діяльності та раціонального природокористування, потреба у якісній екологічній підготовці учнів, необхідність формування екологічної культури підростаючого покоління, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Система екологічної освіти в загальноосвітній школі в процесі вивчення предметів природничо-наукового циклу”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою теми “Актуальні проблеми підготовки вчителів сучасної школи” (реєстраційний номер 0198U007532), дослідження якої здійснюється в Херсонському державному університеті. Тема дисертації затверджена Вченою радою Херсонського державного університету (протокол № 5 від 13.01.2004 року) та погоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 25.05.2004 року).

Об’єкт дослідження – екологічна освіта школярів у середній загальноосвітній школі на сучасному етапі вивчення дисциплін природничо-наукового циклу.

Предмет дослідження – теоретичні й методичні засади системи екологічної освіти учнів у процесі вивчення предметів природничо-наукового циклу.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати систему екологічної освіти у процесі вивчення шкільних предметів природничо-наукового циклу та практично перевірити її ефективність.

Концепція дослідження ґрунтується на таких положеннях: екологічна освіта школярів загальноосвітньої школи в процесі вивчення дисциплін природничо-наукового циклу потребує врахування її історії становлення й розвитку у вітчизняних навчальних та позашкільних закладах; об’єктивного аналізу зарубіжного досвіду екологічної освіти учнів і з’ясування перспективних напрямів підвищення ефективності екологічно спрямованого навчання відповідно до вітчизняних та світових стандартів.

Екологічна освіта школярів у процесі вивчення предметів природничо-наукового циклу зорієнтована на забезпечення цілеспрямованого педагогічного впливу на особистість школяра, базується на засадах екосистемного підходу до трансформації екологічного змісту, інформаційно навантажена за змістом, індивідуалізована за формою, інтенсивна та системнологічна в часовому вимірі.

Головною метою і результатом екологічної освіти учнів загальноосвітніх шкіл є формування екологічної компетентності учнів, яку ми трактуємо як інтегральний особистісний розвиток школяра, що об’єднує нормативний, когнітивний, емоційно-мотиваційний і практичний компоненти та забезпечує здатність виокремлювати, розуміти, оцінювати сучасні екологічні процеси, спрямовані на забезпечення екологічної рівноваги та раціонального природокористування.

Екологічна освіта учнів полягає у трансформації екологічного змісту дисциплін природничо-наукового циклу за відповідними екосистемними одиницями; включає взаємопов’язані складові: теоретичні підходи до конструювання змісту екологічної освіти; технологію трансформації екологічного змісту, умови реалізації системи екологічної освіти; проектування педагогічних завдань щодо формування екологічної компетентності учнів. Теоретичний підхід обґрунтовує: а) принципи відбору та складові змісту екології; б) з’ясування екологічного змісту в одиницях трансформації; в) розуміння екології довкілля, екології людини, екології адаптацій, екології ноосфери як екосистем та одиниць трансформації; г) методи реалізації екологічної освіти, відповідність їх завданням розвитку екологічної компетентності; д) виокремлення і взаємозв’язок системно-логічного та особистісно-орієнтованого напрямів екологічної освіти.

Технологія трансформації екологічних знань у зміст шкільних предметів природничо-наукового циклу за системно-логічним і особистісно-орієнтованим напрямами охоплює характеристики екологічного та педагогічного змісту екосистем як одиниць трансформації, визначення шести типів комплексів екосистем, що розвиваються за ускладненням, наповненням та об’єднанням дванадцяти пріоритетних консументів. Визначені пріоритетні консументи є новоутворенням системного й особистісного інтелектуального розвитку учня. Реалізація екологічної освіти здійснюється з використанням форм навчальної та виховної діяльності учнів.

Проектування педагогічних завдань нормативного, когнітивного, емоційно-мотиваційного та практичного типів щодо реалізації завдань екологічної освіти школярів проводиться з урахуванням комплексу вимог до них: практичної спрямованості знань і вивчених явищ, процесів у реальній ситуації; забезпечення зв’язку знань учнів з навколишнім природним і соціальним середовищем; виокремлення екологічного змісту природничо-наукових дисциплін, призначеного для вивчення в школі; обґрунтування вибудови комплексу завдань для учнів.

Педагогічне оцінювання ефективності формування екологічної компетентності учнів у процесі вивчення дисциплін природничо-наукового циклу повинно бути системним, здійснюватися на основі використання сучасних психолого-педагогічних критеріїв.

Гіпотеза дослідження. Екологічна освіта в загальноосвітній школі набуває ефективності, якщо: теоретико-методологічні засади вивчення предметів природничо-наукового циклу будуються відповідно до особистісно-орієнтованої парадигми освіти та з урахуванням історичного вітчизняного й зарубіжного досвіду; її метою і результатом стає формування екологічної компетентності особистості учня; педагогічні технології її реалізації зорієнтовано на трансформацію екологічного змісту за виокремленими типами екосистем, яким відповідають конкретні пріоритетні консументи; виділення типу екосистем як одиниці трансформації забезпечує системно-логічний та особистісно-орієнтований напрями екологічної освіти школярів, формування в учнів гуманістичного підходу та особистісної причетності до збереження ноосфери.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

1. Здійснити порівняльний аналіз розвитку еколого-педагогічних ідей в історії вітчизняної та зарубіжної педагогічної думки.

2. З’ясувати результативність існуючих підходів до реалізації екологічної освіти в загальноосвітній школі на сучасному етапі.

3. Розробити концепцію екологічної освіти в процесі вивчення дисциплін природничо-наукового циклу в загальноосвітній школі.

4. Теоретично обґрунтувати елементи системи екологічної освіти учнів загальноосвітньої школи під час вивчення природничо-наукових дисциплін.

5. Визначити засоби навчально-методичного забезпечення реалізації системи екологічної освіти, розробити та впровадити спеціальну систему педагогічних завдань.

6. Експериментально перевірити ефективність системи екологічної освіти учнів загальноосвітніх шкіл та визначити її результативність.

Методологічною основою дослідження виступили синергетичний підхід до розгляду системи освіти як відкритої та здатної до самоорганізації; положення теорії пізнання, теорії систем; загальнонаукові принципи системного підходу й елементи системного аналізу; діалектичний взаємозв’язок, взаємозумовленість і цілісність явищ об’єктивної дійсності; єдність логічного та історичного, загального й часткового; загальнофілософські ідеї розуміння людини як абсолютної цінності й самоцілі суспільного прогресу.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення про: системний підхід у дослідженні явищ і процесів (Р.Акофф, П.К.Анохін, Л.Берталанфі, В.І.Вернадський, В.М.Глушков, В.В.Кра-євський, Б.Ф.Ломов, Г.П.Щедровицький, Є.Б.Юдін); культурно-історичну зумовленість розвитку людини (В.С.Біблер, Л.С.Виготський, В.В.Давидов, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв); гуманізацію освіти та взаємозумовленість педагогічних підходів і результатів навчально-виховного процесу (В.П.Андрущенко, С.У.Гончаренко, В.Г.Кремень, В.М.Мадзігон, О.Я.Савченко, В.А.Сластьонін, О.В.Сухомлинська, М.Д.Ярмаченко); соціально-інформаційну спрямованість педагогічного процесу (А.М.Алексюк, Л.П.Вовк, І.А.Зязюн, М.Б.Євтух, Н.Г.Ничкало, М.І.Шкіль); теорію оптимізації навчання як науково-обґрунтованого його вибору та реалізації варіанту навчання (Ю.К.Бабанський, П.П.Блонський, В.І.Бондар, Л.В.Занков, В.С.Лєднєв, І.Я.Лернер, М.І.Махмутов); концепції стійкого коеволюційного розвитку суспільства (М.М.Мамедов, М.І.Моїсеєв, В.Хесле); теорію проектування та моделювання навчання (Д.Б.Ельконін, С.Д.Максименко, Ю.І.Машбиць, Л.І.Фомічова).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези в роботі використовувався комплекс теоретично-емпіричних і статистичних методів, вибір та поєднання яких відрізнялися залежно від структури й етапу дослідження. Теоретичні методи: метод концептуально-порівняльного аналізу, за допомогою якого змістовно зіставлялися наявні в психолого-педагогічній літературі теоретичні підходи до визначення й обґрунтування педагогічних концепцій, технологічні моделі екологічної підготовки учнів у процесі вивчення дисциплін природничо-наукового циклу; метод історико-педагогічного аналізу історичної, природознавчої та педагогічної літератури, законодавчих актів, за допомогою якого виявлено характерні особливості періодів розвитку екологічної освіти у вітчизняних та зарубіжних загальноосвітніх закладах; метод структурно-системного аналізу, що дозволив розробити проект екологічної освіти в процесі вивчення дисциплін природничо-наукового циклу й виявити закономірності та особливості його впровадження; метод моделювання, за яким розроблену систему екологічної освіти подано у вигляді структурно-логічної моделі екологічної підготовки та виховання учнів загальноосвітньої школи і впроваджено її в практичну діяльність загальноосвітніх шкіл та ліцеїв; метод мисленевого експерименту, що на різних етапах дослідження дозволяв здійснювати критичну рефлексію проміжних результатів і висновків дослідно-експериментальної роботи.

Педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний та контрольний) забезпечив упровадження обґрунтованої й розробленої системи екологічної освіти учнів у процесі вивчення дисциплін природничо-наукового циклу. Використовувалися емпіричні методи – анкетування та опитування, тестування; педагогічні спостереження, бесіди. Математична обробка результатів експерименту виконувалася за допомогою статистичних методів, комп’ютерних технологій.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося в 1987-2003 р.р. та охоплювало 4 етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1987-1991 р.) вивчався стан екологічної освіти в школі, що виступило надалі аргументацією у виборі напряму дослідження; розроблялися методологічні підходи та авторські концептуальні засади дослідження, проводився теоретичний аналіз наукових досліджень екологічного змісту шкільних предметів, підходів до реалізації екологічної освіти в різних країнах, наступності екологічної освіти, шляхів, засобів, умов екологічної освіти; формулювалася гіпотеза, мета, завдання, вибір взаємодоповнюючих методів дослідження; проводився констатувальний експеримент.

На другому етапі дослідження (1991-1996 р.) обґрунтовано теоретичні підходи виділення змісту екологічної освіти, розроблено принципи, методи, умови екологічної освіти в процесі вивчення дисциплін природничо-наукового циклу; описано умови процесуально-технологічного забезпечення предметів природничо-наукового циклу із структурними складовими екологічного змісту; проведено констатувальний експеримент, здійснено якісний і кількісний аналіз його даних; вибудовано проект експериментальної системи навчання за визначеними напрямами екологічної освіти.

На третьому етапі (1996-2000 р.) відбувався формувальний експеримент, під час якого перевірялася ефективність проробленої системи екологічної освіти, здійснено послідовний аналіз одержаних даних; розроблено педагогічні технології, проведено експеримент і опис системи забезпечення навчання (екологічні гуртки та екологічний табір); уточнено та наповнено завданнями положення, що узагальнювали дані формувального експерименту, авторської концепції.

На четвертому етапі (2000-2003 р.) проводився контрольний експеримент, здійснено опис дослідження, наукову та літературну редакцію дисертації, підготовку монографії, написання автореферату, аналіз останніх публікацій у галузі екологічної освіти.

База дослідження: загальноосвітні школи № 3, 11, 24, 28, 30, 37, 50, 52, 53 м. Херсона, Академічний ліцей; школа МДЦ “Артек”; школи № 18, 53, 61 м. Миколаєва; № 4 с. Тарасівка; №3 м. Скадовська; № 4 смт. Велика Лепетиха Херсонської області; школа-гімназія №3 м. Очакова; №2 смт. Веселинівка Миколаївської області. В експериментальному досліджені брали участь 10661 учень (серед яких 402 учні – на етапі формувального та 394 учня – на етапі контрольного експерименту), 284 учителя.

Протягом усього періоду теоретико-експериментальної роботи автор особисто брала участь в апробації та практичній реалізацій розроблених положень і рекомендацій, у навчально-методичній, організаційній, викладацькій діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному: вперше виділено педагогічні умови трансформації екологічних знань у зміст екологічної освіти школярів. Розглянуто типи екосистем з розробленими відповідними їм пріоритетними консументами як ефективний засіб системного поєднання змісту шкільних дисциплін природничо-наукового циклу та екології; розроблено та експериментально перевірено екосистемний підхід, що виступає основним теоретичним положенням щодо розвитку екологічної компетентності учнів.

Доведено на теоретичному й експериментальному рівні, що перехід від нижчого рівня сформованості пріоритетних консументів до вищого, від предметних до ієрархієзованих консументів в учнів перших – одинадцятих класів пов’язаний з системністю змісту екології та природничо-наукових дисциплін, визначається особистісно-орієнтованим засобом опосередкування впливу на розвиток учнів з нормативною, когнітивною, емоційно-мотиваційною та практичною складовою, підпорядковується сталим закономірностям, позначеним як екологічні принципи відбору змісту та природничо-наукові принципи навчання; доведено продуктивність виділених принципів і методів навчання.

Визначено, що екологічна освіта в умовах загальноосвітньої школи має свій зміст, до якого входить екологія навколишнього середовища, екологія людини, екологія адаптацій, екологія ноосфери, що дозволяє засобами природничо-наукових дисциплін розв’язати проблему забезпечення інтенсивного формування екологічної інформованості, обізнаності, аналізу, емоційно-позитивного ставлення як складових екологічної компетентності.

Дістали подальший розвиток причинно-наслідкові зв’язки між результативністю навчання учнів та проектом навчання в рамках екологічної освіти. Теорію навчання учнів дисциплін природничо-наукового циклу доповнено чинниками формування екологічної компетентності, характеристикою рівнів екологічної компетентності учнів 1-11-х класів.

Удосконалено форми і методи екологічної освіти учнів у загальноосвітніх навчальних закладах у процесі вивчення дисциплін природничо-наукового циклу, форми організації навчально-виховної та науково-методичної роботи з школярами;

Набули подальшого розвитку педагогічні умови екологічної освіти школярів, здійснено обґрунтування системно-логічного та особистісно-орієнтованного напрямів екологічної освіти.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що теоретично обґрунтовано трансформацію типів екосистем як одиниць екологічного змісту в дисципліни природничо-наукового циклу; розроблено новий підхід до реалізації екологічної освіти учнів перших-одинадцятих класів загальноосвітньої школи, що базується на системності та особистісно-орієнтованому навчанні, розроблених принципах, умовах, формах навчання.

Концепція трансформації екологічного змісту за екосистемами, топоніміка пріоритетних консументів, генезис екологічної компетентності, система типів комплексів екосистем, напрями трансформації екологічного змісту в природничо-наукові дисципліни, спеціально розроблене і реалізоване навчання, що охоплює всі шкільні природничо-наукові дисципліни розширюють, уточнюють, доповнюють теоретичні положення розвитку й виховання, загальної педагогіки та історії педагогіки.

Практична цінність роботи визначається тим, що створена на основі результатів дослідження концепція трансформації екологічних знань у зміст дисциплін природничо-наукового циклу, структура педагогічної діяльності, принципи навчання забезпечують ефективність створення та уточнення програм вивчення природознавства, навколишнього світу, біології, географії, хімії, фізики. Запропоновані методи навчання за системно-логічним та особистісно-орієнтованим напрямами складають підґрунтя діяльності педагогів початкових класів та вчителів-предметників. За пріоритетними консументами виділено вихідні, базові та новітні консументні новоутворення, за якими існує реальна можливість ефективного впливу на удосконалення не лише екологічної освіти, але й навчального процесу загалом. Розроблений зміст екологічної освіти, що виступив основою проектування навчання, розкриття специфіки уроків дисциплін природничо-наукового циклу з екологічним наповненням, дослідження роботи екологічних гуртків та екологічних таборів полегшують розв’язання на практиці викладання дисциплін природничо-наукового циклу в умовах шкільного та позашкільного навчання.

Зміст екології людини, розроблений за системно-логічною складовою, став підґрунтям навчального посібника “Екологічна фізіологія людини” (Гриф МОН України), відстежений зміст за особистісно-орієнтовним напрямом виступив підґрунтям монографії “Екологічна особистість”; за результатами дослідження створено науково-методичні посібники “Діагностика здоров’я”, “Основи наркології”, “Вступ до екології” (початковий етап) (Гриф МОН України). Матеріали дослідження можуть бути широко використані у процесі виховання і навчання дітей різних вікових періодів з метою формування практичного активного впливу на навколишній світ, його аналізу за причинно-наслідковим критерієм; у підготовці майбутніх вчителів початкових класів, вчителів-предметників у системі післядипломної освіти. Результати дослідження мають практичне значення для поширення у суспільстві коеволюційних поглядів на взаємовідносини людини та навколишнього світу. З урахуванням одержаних результатів дослідження розроблено програми з основ екологічних знань для шкіл та екологічних гуртків (Гриф МОН України).

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджено у загальноосвітніх закладах Управління освіти і науки Херсонської облдержадміністрації (довідка № 356/12-25 від 25.06.2004р.), у загальноосвітній школі № 53 м. Херсона (довідка № 21-11/8092 від 24.11.2004р.), у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.Сковороди (акт впровадження від 20.06.2004р.), у Полтавському державному педагогічному університеті (довідка № 2575/01-37/32 від 25.06.2004р.), у Таврійському національному університеті (довідка № 82-06.03/1386 від 22.06.2004р.), у Черкаському національному університеті (акт впровадження від 18.06.2004р.), в Інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів м. Миколаєва (довідка № 7305.02/1235 від 22.06.2004р.). Матеріали дослідження широко використовуються у лекціях, на практичних заняттях Інституту природознавства Херсонського державного університету (довідка №3426/05-43/38 від 20.06.2004 р.).

Особистий внесок автора полягає у системному розгляді теоретико-методологічних, загально-педагогічних аспектів системи екологічної освіти у загальноосвітній школі, розробці теоретичних основ нової системи вивчення дисциплін природничо-наукового циклу, що базується на типах екосистем та пріоритетних консументах відповідно до кожної дисципліни та системно-логічному й особистісно-орієнтованому напрямах навчання дітей різновікових груп.

У працях, написаних у співавторстві з Т.І.Щербиною та Л.Ю.Русіною, автору належать основні концептуальні ідеї, положення і висновки.

Вірогідність та надійність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних позицій дослідження, опорою на сучасні провідні психолого-педагогічні теорії навчання та розвитку, формування екологічної компетентності, комплексним використанням взаємодоповнюючих методів і методик, адекватних меті та завданням дослідження, збалансованих якісним та кількісним аналізом одержаних даних, здійсненим з використанням статистичних методів.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення, результати, висновки, рекомендації, що сформульовано в дисертаційній роботі, знайшли своє відображення у публікаціях та доповідях автора й отримали схвалення на міжнародних, всеукраїнських конференціях і семінарах. За результатами дослідження виголошено доповіді на Міжнародних наукових конференціях: “Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2002), “Сучасні проблеми науки і освіти” (Харків, 2002,2004), “Education of Nature Science” (Едірне, Туреччина, 2002), “Педагогічні засади формування гуманістичних цінностей природничої освіти, її спрямованості на розвиток особистості” (Полтава, 2001,2002, 2003,2004), “Spiel und Pdagogik” (Краків, Польща, 2004), “Molecular and Physiological Aspects of Regulatory Processes of the Organism UNESCO/PAS” (Краків, Польща, 2003,2004), “Promocja Zdrowia Rodziny” (Люблін, Польща, 2004), “Філософія освіти та педагогічної практики” (Полтава, 1997), “Екологія, природні ресурси та охорона здоров’я Полісся” (Луцьк, 2000,2004), “Психофізіологічні основи діяльності людини” (Черкаси, 2002), “Фальцфейнівські читання” (Херсон, 1999,2001,2003), “Менеджмент охорони здоров’я в Україні” (Київ, 2004), “Культура здоров’я як предмет освіти” (Херсон, 2000,2004), “Патофизиология и современная медицина” (Москва, Росія, 2004); Всеукраїнських наукових конференціях: “Екологічна освіта і виховання в Україні”(Київ, 2002), “Формування гуманістичного світогляду вчителя” (Умань, 2001), “Засоби реалізації сучасних технологій навчання” (Кіровоград, 2001), “Психолого-педагогическое обеспечение подготовки специалистов гуманитарного профиля” (Сімферополь, 2001), “Роль навчальних та виробничих екскурсій в професійній підготовці майбутнього вчителя природничих дисциплін” (Полтава, 2003), “Психолого-педагогічні проблеми підвищення якості підготовки педагогічних кадрів” (Чернівці, 2003); на звітних конференціях та семінарах професорсько-викладацького складу, засіданнях науково-методичної ради і кафедр Херсонського державного університету.

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано понад 150 наукових праць загальним обсягом понад 210 друкованих аркушів, серед яких 2 монографії, 5 навчальних посібників, 2 програми, практикум, робочі зошити, методичні рекомендації, 32 статті у виданнях, внесених до переліку фахових видань з педагогічних наук ВАК України.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 6 розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний текст дисертації становить 437 сторінок, містить 23 рисунки, 13 схем, 35 таблиць на 46 сторінках. Список використаних джерел налічує 499 найменувань (із них 40 – іноземною мовою), що розміщені на 40 сторінках, 3 додатки – на 102 сторінках.

Подобные работы
Ельбрехт Ольга Михайлівна
Адаптивне управління навчальним процесом основної школи з поглибленим вивченням предметів гуманітарного циклу
Тименко Людмила Василівна
Професійна орієнтація старшокласників у процесі вивчення предметів соціального циклу
Шевчук Ірина Миколаївна
Гуманістичне виховання підлітків у процесі вивчення предметів соціально- гуманітарного циклу
Лук'янова Лариса Борисівна
Формування екологічної культури учнів ПТУ в процесі вивчення предметів професійно-технічного циклу
Бричок Світлана Борисівна
Церковнопарафіяльні школи в системі початкової освіти на Волині (друга половина ХІХ - 20-ті рр. ХХ століття)
Соколовська Антоніна Павлівна
Діяльність закладів післядипломної освіти з удосконалення педагогічного процесу в загальноосвітній школі
Ільченко Олексій Георгійович
Формування системи технологізованих знань учнів початкової школипроцесі вивчення інтегрованих природознавчих курсів)
Волошина Ніла Йосипівна
Теоретичні і методичні засади естетичного виховання учнів у процесі вивчення української літератури в середній школі
Шаповал Лариса Василівна
Екологічне виховання молодших школярів у процесі вивчення природознавчих предметів
Шелестова Людмила Володимирівна
Розвиток творчих здібностей учнів молодшого підліткового віку в процесі вивчення гуманітарних предметів (інтелектуально- евристичний компонент)

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net