Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Мистецтвознавство
Теорія та історія культури

Диссертационная работа:

Алієва Людмила Олександрівна. Становлення і розвиток соціології мистецтва в Україні в 20-90-ті роки ХХ ст. : Дис... канд. іст. наук: 17.00.01 / Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв. — К., 2006. — 240арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 183-233.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми дослідження. Зростання ролі соціології в житті українського суспільства у сучасний період актуалізує інтерес до соціологічних проблем мистецтва. Розробка проблем сучасної соціології мистецтва в Україні стримується втратою наступності, спадковості її розвитку, а поверхові знання історії її становлення призводять до забуття та фактичного ігнорування помітних її здобутків, особливо у 20-і р. ХХ ст. Це зумовлює необхідність не тільки більш ретельного дослідження історичного шляху становлення соціології мистецтва в Україні та виявлення його специфіки, але й визначення її періодизації, в тому числі і в окремих галузях (соціологія літератури, соціологія театру та ін.) та більш повного розкриття актуальних і для нашого часу ідей.

У методологічному відношенні визначальне значення мають праці українських дослідників з соціальної або соціально орієнтованої естетики (С.Безклубенка, М.Гончаренка, В.Іванова, О.Лановенка, Б.Шляхова, Р.Шульги, В.Юринця та ін.), та російських дослідників (В.Конева, Ю.Перова, Ю.Фохт-Бабушкіна та ін.). В українській історичній науці особливо вагоме значення для визначення періодизації соціології мистецтва мають праці відомого дослідника І.В.Іваньо, а для розуміння становлення і розвитку соціології мистецтва в цілому і у її співвідношенні з мистецтвознавством – праці В.І.Гриба. Вітчизняними вченими зроблено внесок у дослідження проблем галузевих соціологій мистецтва: соціології літератури (праці Д.Балики, О.Білецького, М.Ігнатенка, М.Новальської, Г.Сивоконя, З.Савіної, Н.Фрідьєвої, та ін.), соціології театру (праці І.Безгіна, І.Зазюна, В.Ковтуненка, Н.Корнієнко. Л.Курбаса, А.Лягущенка, С.Паламарчука, В.Руліна), соціології музики (праці М.Грінченка, С.Гриці, В.Дряпіки, К.Квітки, І.Ляшенка, Я.Полфьорова, Б.Слющинського, Л.Черкашиної та ін.). Проте інші галузі соціології мистецтва (кіно, образотворче мистецтво) представлені незначною кількістю робіт.

Системне узагальнення процесів розвитку сучасної соціології мистецтва в Україні, але без їх історичного дослідження, висвітлено в низці робіт С.Катаєва, О.Семашка. Помітно сприяли осмисленню соціокультурних реалій мистецтва в Україні праці істориків та фахівців з різних видів мистецтва: А.Баканурського, Р.Єсипенка, О.Путро, Ю.Станішевського, С.Уланової та ін..

Не дивлячись на наявність зазначених праць, залишається актуальним освоєння досвіду західної та радянської соціології мистецтва для осмислення методології дослідження і періодизації розвитку соціології мистецтва в Україні як основи визначення її специфіки, в тому числі і як галузевої соціології у її різновидах.

В сучасній історії соціології мистецтва в Україні не вивченими залишаються процеси її становлення від протосоціології до інституалізації, формування структури і проблематики, специфіка галузевих соціологій та їх періодизація. Все зазначене обумовлює вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з програмою наукових досліджень і планами наукової діяльності кафедри суспільних наук і кафедри соціології Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв.

Мета дослідження – визначити специфіку та періодизацію розвитку соціології мистецтва та її галузей в Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

проаналізувати рівень наукового дослідження і розробки проблеми, визначити теоретичні підходи її дослідження та джерельну базу;

обґрунтувати методологічні засади дослідження історії становлення соціології мистецтва та її міжпредметних зв’язків в Україні на основі вивчення логіки розвитку та історичних тенденцій формування західної та радянської соціології мистецтва;

уточнити показники сформованості соціології мистецтва як галузевої соціології та обгрунтувати їх специфіку в Україні;

дослідити історичні та соціокультурні особливості, періоди становлення і розвитку соціології мистецтва в Україні у 20-90-і р. ХХ ст.;

розкрити специфіку процесу формування окремих галузей соціології мистецтва (соціології літератури, соціології театру, соціології музики та ін.) в Україні та визначити їх періодизацію.

Об’єкт дослідження – соціологія мистецтва в Україні.

Предмет дослідження – становлення та історія розвитку соціології мистецтва в Україні як галузевої соціології у 20-90-і р. ХХ ст.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовуються історико-аналітичний метод при вивченні джерел та літератури, визначенні міри розвиненості окремих напрямків дослідження; історико-порівняльний метод – при розкритті спадкоємності періодів розвитку соціології мистецтва та специфіки соціологічних підходів у суміжних науках (естетиці, мистецтвознавстві та ін.); типологічний метод – для згрупування праць дослідників за певними ознаками; системно-структурний метод – для визначення цілісності формування соціології мистецтва в Україні та її окремих галузей. Використовуються загальнонаукові методи системності і цілісності, диференціації і узагальнення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

уперше здійснено комплексне дослідження становлення і розвитку соціології мистецтва в Україні як галузевої соціології від 20-х р. до кін. ХХ ст.;

розроблено методологічні засади дослідження історії формування соціології мистецтва в Україні;

розкрито показники сформованості соціології мистецтва як галузевої соціології в цілому та їх особливості в Україні;

визначено, що формування соціології мистецтва в Україні відбувається шляхом синтезу соціологічних підходів в мистецтвознавстві та естетиці, розвитку її галузевих різновидів, становлення предмету, теорії середнього рівня, набуття наукового та суспільного статусів;

доведено своєрідність складання в основних своїх рисах галузевої соціології мистецтва в Україні та показано, що одночасно продовжується її плідний розвиток у системі естетики і мистецтвознавства (театральна, літературна та ін. соціології);

розкрито динаміку розвитку соціології мистецтва в Україні, який відбувається одночасно на різних рівнях у тісному взаємозв’язку з потребами практики, особливо у соціалістичному суспільстві, що веде до трансформації соціології мистецтва, починаючи з

20-х р., в соціологію художньої культури;

здійснено періодизацію, виявлені особливості кожного періоду розвитку соціології мистецтва в Україні (20-і – поч.30-х р.; 30-50-і р.; 60-і р.; 70-80-і р.; 90-і р.);

показана значна нерівномірність розвитку галузевих соціологій мистецтва та розкрита специфіка їх формування;

визначено у завершальний ( 90-х р.) період таку особливість соціології мистецтва в Україні, як охоплення дослідженнями всієї цілісності соціально-художньої реальності у взаємодії її основних сфер (художньої творчості, художнього споживання та ін.) та основних суб’єктів (митець, публіка, критика) і значній зосередженості на вивченні художніх потреб та проблем митця, починаючи з часів застою до сьогодення.

Джерельну базу дослідження, крім літератури, складають документи та матеріали: Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України: фонд 166, оп. 1, спр. 624, 630, 640-647, 684, 1020, оп. 4, спр. 178, 183, оп.6, спр. 6387, 10773, 10776, оп. 7, спр.441, оп. 9, спр. 247, 275, 1178, 1185,1318; фонд 1738, оп. 1, спр. 41, 51; Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтв України: фонд 581, оп. 1, спр. 1416-1420, 1768, фонд 616, оп. 1, спр.1659, 1660, 1773, оп. 2, спр. 1009, 1232, фонд 655, оп. 1, спр. 932, 661, оп. 1, спр. 275-277, 1250, фонд 797, оп. 1, спр. 186, 205, 209, 210, 318, 439, 477; Державного музею театрального, музичного і кіномистецтва України: архіви 60-ти театрів України, архіви В.С.Василька, Леся Курбаса, Б.Тягно, П.Руліна, Г.Маренича, архіви журналів “Масовий театр”, “Театр”, “Нове мистецтво”, “Сільський театр” та ін. Особливе місце в джерельній базі відведено публікаціям в періодичних виданнях, опрацьована велика кількість матеріалів журналів, часописів, газет, особливо періоду 20-х – поч. 30-х р. ХХ ст.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження створюють певне підгрунття для програмування нових соціомистецьких досліджень, планування розвитку соціології мистецтва як галузі, розширення уявлень про стан художньої культури в Україні. Вони можуть бути використані в системі гуманітарної освіти, при розробці навчальних курсів та спецкурсів із історії мистецтва, соціології культури, культурології та мистецтвознавства в Україні. Результати дослідження може бути використані при написанні навчального посібника для вищої школи з “Історії соціології мистецтва в Україні”.

Апробація результатів дисертації. Положення та висновки дослідження оприлюднені у виступах на ІІ Культорологічних читаннях пам’яті Володимира Подкопаєва (Київ, 2003 р.), на ХІІІ щорічній Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства” (Київ, 2004 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Художня освіта і суспільство ХХІ століття: духовні, культорологічні, мистецькі виміри” (Київ, 2004 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Мистецька освіта та мистецтво освіти в контексті формування сталого суспільства” (Київ, 2005 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Contemporary art – нові території” (Київ, 2005 р.), на Міжнародній конференції “Культура на рубеже ХХ – ХХІ веков: глобализационные процессы” (Москва, 2005 г.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Духовна культура як домінанта українського життєтворення” (Київ, 2005 р.).

Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри суспільних наук ДАКККіМ. Матеріали дослідження були представлені на методологічних семінарах. Основні положення дисертації стали основою нормативного курсу для соціологів “Історія соціології мистецтва в Україні”, який читається автором.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у одноосібних статтях, з них 4 – у фахових виданнях ВАК України за напрямком “історичні науки”.

Подобные работы
Мартиненко Лілія Вікторівна
Тенденції культурного будівництва в Україні: становлення недержавних некомерційних організацій (90-ті роки XX ст.)
Росляк Роман Володимирович
Становлення кіноосвіти в Україні (друга половина 10-х - початок 30-х років ХХ ст.)
Сапєлкіна Злата Петрівна
Паломництво як соціокультурне явище: становлення і розвиток в Україні (середина ХІХ - початок ХХІ ст.)
Бульба Таісія Семенівна
Становлення та розвиток краєзнавчої бібліографії Поділля (друга половина ХІХ-ХХ ст.)
Гарбар Галина Анатоліївна
Становлення і розвиток соціокультурного інституту гостинності в українському туризмі: остання третина ХІХ ст. - 1990 р. (на матеріалі Миколаївської області)
Горбатова Надія Олександрівна
Становлення мистецтва класичного танцю в Україні (20-30-ті роки ХХ століття)
Сніжко Валентина Миколаїна
Культура російської меншини в Україні: проблеми функціонування та розвитку (90-ті роки ХХ століття)
Дармограй Наталія Миколаївна
Жіночі об'єднання в Україні та їх громадсько-культурницька діяльність (90- ті роки ХХ столітя)
Сніжко Валентина Миколаївна
Культура російської меншини в Україні: проблеми функціонування та розвитку (90-ті роки XX століття)
Рудик Ганна Борисівна
Культурологічно-естетичні параметри українського нефігуративного живопису (90-ті роки ХХ століття)

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net