Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Історичні науки
Історія України

Диссертационная работа:

Опря Ігор Анатолійович. Становище та діяльність пізньопротестантських громад Правобережної України (1900-1917 рр.) : Дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Кам'янець-Подільський держ. ун-т. — Кам'янець-Подільський, 2006. — 219арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 189-215.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми. Здобуття Україною незалежності створило сприятливі умови для об’єктивного дослідження проблем, які тривалий час замовчувались або отримували викривлене висвітлення в радянській історіографії. Серед них виявилася й історія християнської церкви. Більшість сучасних дослідників, котрі займаються її вивченням, традиційно головну увагу зосереджують на історії православної, греко-католицької та римо-католицької церков. Проте, як відомо, з ХVІ ст. в Україні виникають і різноманітні протестантські течії. У другій половині ХІХ ст. тут з’явилися перші представники пізньопротестантських об’єднань (баптизму, адвентизму, євангельського християнства), які на початку ХХ ст. помітно зміцнили свої позиції. Важливою особливістю пізнього протестантизму, на відміну від раннього, була активна місіонерська діяльність віруючих. Завдяки їй пізній протестантизм набув швидкого поширення і став вагомим чинником релігійного життя суспільства. Тому зрозуміло, що повномасштабна історія християнства в Україні потребує й всебічного вивчення діяльності пізньопротестантських об’єднань.

Важливість теми обумовлюється й тим, що на початку ХХ ст. в житті протестантських громад Правобережної України відбулися значні зміни. По-перше, в 1905-1907 рр. під впливом революційних подій російський уряд був змушений легалізувати їхню діяльність. По-друге, в той час з’явилася нова протестантська течія єговізм, помітно активізувалися баптизм, євангельське християнство, адвентизм. По-третє, протестантським об’єднанням вдалося розширити географію свого існування, збільшити число прихильників, досягти догматичної та організаційної кристалізації окремих релігійних напрямів у загальному руслі протестантизму, і все це – незважаючи на опір з боку православної церкви та державної влади. Між тим, ці процеси не знайшли належного висвітлення в працях істориків.

Актуальність теми визначається й тим, що протестантизм сьогодні, у вигляді добре організованих та чисельних церков, відіграє вагому роль у релігійному житті України. За таких умов з’ясування особливостей діяльності пізньопротестантських громад на початку ХХ ст. має не лише теоретичне, але й важливе практичне значення, оскільки допомагає кращому розумінню сучасної релігійної ситуації в країні, налагодженню безконфліктних відносин між віруючими різних конфесій, утвердженню толерантності та взаємоповаги між ними.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження є складовою наукової теми: “Влада і суспільство на українських землях у ХІХ – на початку ХХ ст.: тенденції розвитку у контексті історії Центрально-Східної Європи” (Державний реєстраційний № 0105U000284), яка розробляється Інститутом історії України НАН України. Він також тісно пов’язаний з науково-дослідною роботою кафедр історії України та всесвітньої історії Кам’янець-Подільського державного університету, науковими розробками з історії протестантизму відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України.

Об’єктом дослідження є релігійне життя населення Правобережної України у 1900 – 1917 рр.

Предметом вивчення стало функціонування пізньопротестантських громад Правобережної України.

Хронологічні межі охоплюють період з 1900 р. по 1917 р. Нижня межа роботи обумовлена тим, що у 1900 р. з’явилося кілька нормативних документів, одні з яких обмежили діяльність сектантів, інші – створили умови для захисту ними своїх прав у суді. Відповідно змінилося правове становище протестантських громад та умови їхньої діяльності. Верхня межа пов’язана з Лютневою революцією в Росії, яка внесла значні зміни в умови існування пізньопротестантських об’єднань і у Правобережній Україні.

Географічні рамки дослідження охоплюють територію Правобережної України, яка за часів існування Російської імперії включала в себе землі Київської, Подільської та Волинської губерній. Таке визначення географічних рамок зумовлено тим, що на початку ХХ ст. даний регіон став ареною активної діяльності пізньопротестантських громад.

Мета роботи полягає у тому, щоб на основі комплексного та об’єктивного аналізу різноманітних джерел та досягнень історіографії всебічно дослідити становище та основні напрями діяльності пізньопротестантських об’єднань у Правобережній Україні в 1900 – 1917 рр. Для досягнення цієї мети необхідно розв’язати такі завдання:

– визначити кризові явища Російській православній церкві, які сприяли поширенню пізньопротестантських ідей у православному середовищі;

– з’ясувати фактори, котрі спричинили зростання популярності євангельських та есхатологічних віровчень серед православного населення;

– дослідити устрій пізньопротестантських об’єднань, простежити тенденції його змін;

– проаналізувати національний та соціальний склад протестантських громад;

– вивчити їхню місіонерську та видавничу діяльність;

– показати заходи протестантських громад у сфері релігійної освіти та виховання;

– розкрити характер стосунків протестантів з органами влади;

– відтворити цілісну картину взаємин сектантів з православною церквою.

Методологічною основою при написанні роботи стали загальнонаукові принципи історизму (дозволив виявити певні закономірності у розвитку пізньопротестантських конфесій та зміні їх стосунків з органами влади і православної церкви), об’єктивності (допоміг неупереджено підійти до вивчення протестантського руху, дотримуючись ідеологічної та конфесійної нейтральності), системності (дав змогу з’ясувати спільні й відмінні риси у розвитку протестантських об’єднань), багатофакторності (забезпечив урахування різних чинників, що впливали на окремі аспекти діяльності протестантів).

Методи дослідження. У процесі вивчення теми були використані загальнонаукові та конкретно-історичні методи. Аналітико-синтетичний метод застосовувався для аналізу джерел і літератури, здійснення теоретичних висновків. Проблемно-хронологічний метод використовувався для висвітлення подій і процесів у хронологічній послідовності. Застосування порівняльно-історичного методу дозволило з’ясувати особливості розвитку окремих течій пізнього протестантизму. Використання методу аналогії дало змогу висловити припущення у випадках відсутності достатньої інформації з окремих питань. Статистичний метод застосовувався при обробці цифрових даних. Метод періодизації використовувався для виокремлення певних періодів у розвитку стосунків сектантів з владою і РПЦ. Застосування методу систематизації та узагальнення допомогло зробити висновки за результатами дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на основі ретельного вивчення широкого кола джерел й спеціальної літератури висвітлено тему, яка не знайшла належного відображення у вітчизняній і зарубіжній історіографіях. Дисертантом розширено існуючі в науковій літературі уявлення про причини поширення пізньопротестантських течій. Зокрема, розкрита роль окремих елементів внутрішнього устрою сектантських громад у процесі зростання популярності євангельських та есхатологічних віровчень в православному середовищі, вперше висвітлено суперечливість впливу високих моральних якостей сектантів на збільшення числа їх прихильників. З’ясовано, що єговізм виник не в 20-30-ті роки ХХ ст., і не в Західній Україні, як це стверджувалося вченими, а в перші роки ХХ ст. у Правобережжі.

Вперше показано неоднозначний вплив протестантського руху на розвиток національної свідомості українців. З одного боку, пріоритетність релігійної сфери в житті сектантів відсувала вирішення їхніх національних проблем на друге місце, з іншого – виголошення проповідей та поширення літератури українською мовою сприяло формуванню національної свідомості віруючих. Дисертантом доведено факт розширення соціальної бази протестантських громад, а також зроблено висновок про відсутність конфліктів між віруючими на майновому ґрунті, що пояснювалося догматичними та організаційними особливостями їхнього віровчення. Вивчення місіонерської діяльності протестантів, її форм та методів, дозволило виявити якісні зміни, що сталися у сфері видавничої діяльності та релігійної освіти, а саме: початок друку протестантської літератури в межах України та появу можливості для отримання віруючими не лише середньої, але й вищої богословської освіти.

В роботі також висвітлено зміни, що відбулися у відносинах протестантів з органами влади та РПЦ, проаналізовані їх причини. Зокрема, доведено суперечливість ставлення різних гілок влади до протестантських об’єднань. Виявлено спроби окремих діячів православної церкви внести корективи у методи своєї роботи під впливом критики з боку протестантів.

До наукового обігу залучено значний масив архівних матеріалів, які раніше не використовувалися, що дозволило з’ясувати невідомі аспекти протестантського руху в Правобережній Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони уточнюють існуючі в науковій літературі уявлення з ряду питань устрою та діяльності пізньопротестантських громад в Україні. А це дає можливість їх використання при підготовці наукових праць, підручників, посібників з історії протестантизму. Виявлені риси внутрішнього устрою і особливості поширення пізньопротестантських об’єднань на початку ХХ ст. дають змогу глибше зрозуміти сучасне становище цих релігійних утворень та спрогнозувати тенденції їх подальшого розвитку. Крім того, вивчення проблем, що існували у стосунках між пізньопротестантськими громадами та РПЦ, дозволяє уникнути міжконфесійних конфліктів на сучасному етапі. Результати дослідження можуть бути використані і в навчальному процесі при підготовці спецкурсів з історії релігії в Україні.

Достовірність отриманих результатів забезпечена глибоким вивченням історіографії означеної теми, неупередженим аналізом широкого кола джерел, застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, які відповідають меті, предмету та завданням роботи.

Апробація результатів дисертації. Загальна концепція та положення роботи апробовані шляхом обговорення та рекомендації до захисту дисертації на спільному засіданні кафедр всесвітньої історії та історії України Кам’янець-Подільського державного університету. Вони викладені у публікаціях на сторінках збірників наукових праць та в доповідях автора на конференціях, серед яких Х-а Подільська історико-краєзнавча конференція (м. Кам’янець-Подільський, 2000), ХІ-а Міжнародна наукова конференція “Історія релігій в Україні” (м. Львів, 2001), ХІІ-а Міжнародна наукова конференція “Історія релігій в Україні” (м. Львів, 2002), ХІІІ-а Міжнародна наукова конференція “Історія релігій в Україні” (м. Львів, 2003), ІІ-й Міжнародний науковий конгрес українських істориків “Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (м. Кам’янець-Подільський, 2003), Звітна наукова конференція викладачів і аспірантів (м. Кам’янець-Подільський, 2003), Звітна наукова конференція викладачів і аспірантів (м. Кам’янець-Подільський, 2004).

Публікації. Основні положення, результати та висновки роботи викладені в 12 наукових публікаціях, з них 5 – у виданнях, зареєстрованих ВАК України.

За структурою дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які поділені на параграфи, висновків (разом – 188 сторінок), переліку використаних джерел і літератури (301 позиція), 2 додатків. Повний обсяг дисертації 219 сторінок.

Подобные работы
Герасименко Олена Володимирівна
Селянський рух на Лівобережній Україні (1900 - лютий 1917 рр.)
Тарапон Оксана Анатоліївна
Становище та діяльність літературно-мистецької інтелігенції України в умовах українізації (1923 р.-початок 1930-х рр.)
Стецик Юрій Орестович
Василіанські монастирі Перемишльської єпархії: інституційний розвиток, економічне становище та релігійна діяльність (кінець XVII-XVIII ст.)
Зуляк Іван Степанович
Товариство "Просвіта" у Західній Україні в міжвоєнний період: організаційні засади, господарське становище та культурно-просвітня діяльність
Лавріненко Назар Петрович
Соціально-економічне становище та культурно-освітня діяльність православних монастирів півдня Київської єпархії (1793-1917 рр.)
Сарнацький Олександр Петрович
Російський самодержавний апарат та українські політичні партії (1900 - 1917 рр.)
Тупиця Олег Леонідович
Мемуарна література про діяльність Російської соціал-демократії в еміграції (1900-лютий 1917 рр.)
Гречка Анна Борисівна
Борьба прогрессивных сил Левобережной Украины за украинизацию образования в 1900 - в начале 1917 гг.
Шишко Олександр Григорович
Ідея державності в програмних і теоретичних документах українських політичних партій і організацій: 1900 р.- березень 1917 року

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net