Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Історичні науки
Історія України

Диссертационная работа:

Любовець Олена Миколаївна. Ідейно-політичні процеси в українських партіях у контексті альтернатив революційної доби (1917-1920 рр.) : Дис... д-ра іст. наук: 07.00.01 / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. — К., 2006. — 496арк. — Бібліогр.: арк. 400-437.

смотреть введение
Введение к работе:

Структура дисертації обумовлена її метою та дослідницькими завданнями. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку джерел та літератури (38 с., 514 позицій) та додатків (61 с.), загальний обсяг 496 с.

Вступ. Актуальність дослідження проблеми ідейно-політичних процесів всередині українських партій у контексті альтернатив революційної доби 1917-1920 рр. зумовлена комплексом чинників.

Незапрограмованість історичного процесу (попри дію закономірностей суспільного поступу), іманентна йому множинність, непередбачуваність конкретних проявів у переплетінні з суб’єктивними складовими й нашаруваннями створюють основу реальної життєвої багатоваріантності. Тому, прогностично, та й на практиці постійно існують можливості здійснення різних, іноді дуже відмінних, варіантів-альтернатив суспільно-політичного розвитку. В процесі наукового дослідження минулого врахування наявної на той момент альтернативності дозволяє по-новому, з більшим рівнем об’єктивності, оцінити шлях кожної нації, держави, побачити невикористані потенції, винести повчальні уроки на майбутнє. Ігнорування альтернативних ситуацій збіднює уявлення про історичну реальність, не дозволяє відтворити ту чи іншу ситуацію у всеосяжності її осмислення й оцінок. З іншого боку, альтернативи минулого – це не тільки цікава у пізнавальному сенсі наукова проблема, але часто й вузол напруги в суспільній свідомості. Особливо це виявляється в перехідні, переломні періоди, коли вибір між різними перспективними варіантами подальшого шляху спонукає до перегляду, переосмислення попередніх епох, під час яких закладалися підвалини наявної моделі розвитку.

У контексті цього особливе місце, безумовно, займає період Української революції 1917-1920 рр., коли в загостреній формі зіткнулися інтереси різних політичних сил, різних суспільних верств. Всі суб’єкти політичного процесу мали власне уявлення щодо можливих шляхів суспільно-політичного розвитку України і зробили спробу втілити їх у життя. Протягом багатьох десятиліть історики, політологи, політики намагаються дати відповідь, чому при наявності декількох альтернатив, Україна пішла радянським шляхом розвитку. Всебічний аналіз, критичне осмислення альтернативних ситуацій революційної доби 1917-1920 рр. надає можливість багато в чому зрозуміти і пояснити сучасні, інколи діаметрально протилежні, позиції різних політичних сил, партій та суспільства в цілому щодо принципових проблем національно-державного будівництва, соціально-економічного поступу та формування інститутів політичної системи.

Сучасна політична ситуація в країні має ряд схожих рис із революційною добою 1917-1920 рр. Сьогодні, так само як і тоді, основним завданням вітчизняного політичного проводу є відстоювання й збереження української державності. Разом із тим, зараз, так само як і тоді, національна ідея не стає об’єднуючим чинником українського політикуму. Національна еліта розколота, часто-густо працює не на єднання суспільства, а, навпаки, на його роз’єднання, ставлячи вузькопартійні інтереси або особисті амбіції вище загальнонаціональних. Спільним моментом є й значний вплив зовнішнього чинника – діаметрально протилежні орієнтири окремих політичних сил щодо геополітичного місця України – пріоритетність європейського чи російського напрямів зовнішньої політики. Різні підходи при виборі зовнішнього вектору, як і в 1917-1920 рр., перешкоджають консолідації політичної еліти та суспільства навколо ідеї української державності, гальмують процес ствердження стабільної незалежної України. Невтішний досвід минулого має стати серйозним уроком і попередженням для сучасності.

Значний дослідницький інтерес даний період викликає ще й тому, що саме тоді вперше в Наддніпрянській Україні оформився весь партійний спектр – від лівих до правих партій, які виступили репрезентантами інтересів різних прошарків суспільства. Кожна з цих партій запропонувала свою програму суспільного розвитку, власне розуміння шляхів розвязання нагальних політичних і економічних проблем, свою модель національно-державного будівництва. Дослідження та неупереджений аналіз цих програм дозволить зясувати основні засади партійних доктрин, визначити місце та роль кожної партії в Українській революції 1917-1920 рр., показати їхній вплив на формування державної політики, винести уроки на майбутнє.

Звязок роботи з науковими програмами, темами. Тема дисертаційного дослідження розроблялася в межах науково-дослідної роботи відділу етноісторичних досліджень Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України – “Трансформації українського суспільства у ХХ столітті в історико-політологічному вимірі” (№ держ. реєстрації 0101U000122).

Обєкт дослідження – українські політичні партії, які функціонували в період Української революції 1917-1920 рр. в Наддніпрянській Україні.

Предмет дослідження – ідейно-політичні процеси в українських партіях у контексті революційних альтернатив, причини внутріпартійних розколів і формування міжпартійних блоків.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від початку 1917 р. до листопада 1920 р. Нижня хронологічна межа повязана з перемогою Лютневої революції в Петрограді, яка розпочала процес демократизації всіх сфер життя, відкрила реальні можливості щодо організації партійної діяльності, прискорила оформлення багатопартійності в Україні. Верхня межа збігається з остаточною поразкою Української революції та припиненням діяльності основної маси українських політичних партій на терені Наддніпрянської України (крім Української Комуністичної Партії) з огляду на неможливість їхнього функціонування в умовах більшовицького режиму.

Географічні межі дисертації охоплюють Наддніпрянську Україну, яка до 1917 р. була складовою частиною Російської імперії.

Метою дослідження є вивчення ідейно-політичних процесів у середовищі українських партій у контексті політичних альтернатив революційної доби 1917-1920 рр., зясування причин внутріпартійних розколів та формування міжпартійних блоків.

Спираючись на архівні матеріали, пресу, історіографічні джерела, автор ставив собі на меті розвязати наступні завдання:

– зясувати основні етапи та напрями дослідження проблеми партійно-політичної історії доби Української революції 1917-1920 рр., систематизувати та класифікувати корпус джерел з історії українських політичних партій, висвітлитити новітні теоретико-методологічні засади дослідження політичних партій;

– окреслити реальні та гіпотетичні альтернативи Української революції 1917-1920 рр., показати політичні сили, що відстоювали кожну із них;

– дослідити питання утворення та генези українських партій як основного суб’єктивного чинника й складової об’єктивних альтернативних ситуацій в роки революції; дослідити соціальну базу, регіональну розгалуженість і чисельність українських партій (в тому числі їх частин – груп, фракцій, течій тощо) на різних етапах революції;

– охарактеризувати ставлення українських партій щодо альтернативних варіантів політичної системи України, які виникали в ході революції (республікансько-демократичний лад УНР, більшовицька радянська система, гетьманат П.Скоропадського, “трудовий принцип” організації влади, націонал-комуністична модель тощо);

– виявити основні причини внутріпартійних розходжень і розмежування, появи внутріпартійних течій, груп, фракцій; прослідкувати зв’язок ідейно-політичних процесів всередині українських партій із реальними альтернативами організації влади, які об’єктивно існували в суспільстві;

– проаналізувати перебіг міжпартійної боротьби за вплив на формування державної політики та внутріпартійні суперечності щодо визначення моделей національно-державного будівництва, внаслідок чого утворювалися міжпартійні блоки та відбувалися внутріпартійні розколи;

– визначити роль та місце окремих українських політичних партій у революційних подіях, оцінити рівень їх згуртованості, організованості та здатності запропонувати суспільству адекватну його потребам альтернативну модель розвитку і боротися за її реалізацію;

визначити завдання щодо подальшого дослідження даної проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим спеціальним комплексним дослідженням ідейно-політичних процесів всередині українських партій у контексті альтернатив революційної доби 1917-1920 рр. Наукова новизна дисертаційної роботи знайшла свій конкретний вияв у тому, що в ній:

– дано власну інтерпретацію та визначення низці категорійно-понятійних одиниць (українські партії, партійний розкол, внутріпартійні розбіжності (розходження), внутріпартійна диференціація, внутріпартійні розмежування (ідейно-теоретичні, політичні, організаційні), політична альтернатива тощо), запропоновано авторський варіант типологізації українських партій періоду революції 1917-1920 рр.;

– вперше систематизовано весь наявний політичний спектр доби революції – від лівих до правих партій, які репрезентували інтереси всіх суспільних верств населення України та боролися за втілення в життя сутнісно відмінних моделей політичного і соціально-економічного устрою, не лише на загальнопартійному рівні, а й на зрізі внутріпартійних фракцій, груп, течій;

– відтворено цілісну картину міжпартійної та внутріпартійної боротьби навколо визначення перспектив суспільно-політичного розвитку України та можливих форм організації влади в контексті реальних і гіпотетичних альтернатив, які висувалися революцією; з’ясовано причини внутріпартійних процесів всередині українських партій (розходження, конфлікти, розколи, відмежування, блоки), які були своєрідною реакцією певних партійних частин на багатоваріантність можливого подальшого суспільно-політичного поступу;

– з’ясовано місце та роль окремих партій у процесі відстоювання тієї чи іншої альтернативи суспільного розвитку України, ступінь їх зрілості та здатності очолювати політичні процеси;

– заповнено фактологічні прогалини в історії появи та діяльності ряду партій, які тривалий час залишалися поза увагою дослідників, зокрема, Української трудової партії, Української націонал-республіканської партії, Всеукраїнського союзу хліборобів-власників (селян), Української народної партії, Соціалістичної селянської партії, Української партії лівих соціал-революціонерів (борьбистів) та ін. Аналіз політичних доктрин і методів діяльності цих партій дозволив по-новому оцінити об’єктивні реалії революційної доби і побачити нереалізовані можливості;

– доповнено та уточнено дані щодо чисельності, соціального складу та регіонального впливу низки українських партій на різних етапах революції, доведено, що їх якісні та кількісні показники знаходилися в прямій залежності від рівня відповідності партійних доктрин домінуючим настроям поточного моменту й вимогам окремих верств суспільства;

показано різниці в підходах партій щодо можливих моделей національно-державного будівництва, в основі яких лежали альтернативні політичні доктрини та намагання захистити політичні й економічні інтереси конкретних прошарків і соціальних груп, визначено рівень впливу різних партій на формування напрямів урядової політики, проаналізовано причини їх коливань та змін політичних орієнтирів щодо принципових питань державотворення;

– розширено характеристику так званого “трудового принципу” організації влади та націонал-комуністичної моделі суспільства, які оформилися в ході революції як своєрідні альтернативи більшовицькій радянській системі.

Наукове та практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати можуть бути використані для поглибленого вивчення даної та суміжної проблематики, а також при підготовці спеціальних та узагальнюючих праць з історії України та політологічних досліджень української суспільно-політичної думки. Певне значення дослідження має для розуміння програмних документів окремих новоутворених партій в Україні, які значною мірою враховують ідейно-теоретичні засади своїх політичних попередників.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях відділу етноісторичних досліджень Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. Результати дослідження доповідалися на міжнародних і всеукраїнських наукових, науково-теоретичних і науково-практичних конференціях та семінарах: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Українська соборність: ідея, досвід, проблеми (До 80-річчя Акту Злуки 22 січня 1919 р.) (Київ, 1999); Міжнародній науковій конференції “Літературна і політична спадщина Володимира Винниченка на тлі ХХ століття” (Кіровоград, 2000); Міжнародній науковій конференції “Україна – Румунія – Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин” (Чернівці, 2001); Міжнародній науково-теоретичній конференції “Михайло Грушевський – науковець і політик у контексті сучасності” (Київ, 2001); Всеукраїнській науково-практичній конференції: “Українська Центральна Рада: поступ націєтворення та державобудівництва” (Київ, 2002); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Україна: від самостійності до соборності (22 січня 1918 – 22 січня 1919 рр.) (Київ, 2004); Всеукраїнській науковій конференції “Громадсько-політична діяльність Володимира Винниченка (до 125-річчя до дня народження) (Київ, 2005); Всеукраїнській науковій конференції “Українська державність: генеза, історичний розвиток, традиція” (Житомир, 2006) та інших.

Публікації. Викладені в дисертації положення знайшли своє відображення у монографії “Українські партії й політичні альтернативи 1917-1920 років”, брошурі “Нарис історії Української демократично-хліборобської партії” та у більше ніж 30 статтях, загальним обсягом понад 40 друкованих аркушів).

Подобные работы
Дудник Олена Володимирівна
Національно-демократичні перетворення на Київщині в революційну добу (березень 1917 - 1920 рр.)
Боровик Анатолій Миколайович
Українізація загальноосвітніх шкіл за часів виборювання державності (1917- 1920 рр.)
Романько Ірина Іванівна
Розвиток театрального мистецтва України в 1917- 1920 рр.
Андрусишин Богдан Іванович
Робітнича політика українських урядів (1917 - 1920 рр.)
Яневський Данило Борисович
Політичні системи України 1917 - 1920 рр.: спроби творення і причини поразки.
Малик Ярослав Йосипович
Насадження радянського режиму в українському селі (жовтень 1917- 1920 рр.)
Фареній Ігор Анатолійович
Український кооперативний рух у період 1917- 1920 років (історичний аспект)
Масюк Світлана Олександрівна
Діяльність товариств "Просвіта" в Україні (березень 1917 - 1920 рр.)
Агафонова Надія Василівна
Становлення національної системи освіти в Україні: 1917- 1920 рр.
Кравченко Алла Анатоліївна
Українська загальноосвітня середня школа в період визвольних змагань (1917- 1920 рр.)

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net