Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Історичні науки
Історія України

Диссертационная работа:

Киридон Алла Миколаївна. Державно-церковні відносини в радянській Україні (1917-1930-ті роки) : дис... д-ра іст. наук: 07.00.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2006. — 531арк. — Бібліогр.: арк. 390-523.

смотреть введение
Введение к работе:

Структура дисертації зумовлена загальною метою й конкретними завданнями дослідження. Вона зорієнтована на логічну послідовність висвітлення провідних тенденцій і особливостей відносин держави і церкви у трикомпонентному ланцюгу „держава – церква – суспільство”, що становить цілісний предмет дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів основної частини, висновків (основний текст – 389 с.), списку використаних джерел та літератури (1462 найменування). Загальний обсяг дисертації – 531 с.

Актуальність теми дослідження. Особлива форма секулярних процесів, притаманна радянській тоталітарній системі, та штучна емансипація соціального буття від упливу релігії, яка здебільшого відбувалася під тиском держави, визначали церковно-релігійну ситуацію в СРСР у цілому, і в Україні зокрема. Тому очевидно, що усунення державного примусу в другій половині 1980-х років викликало активізацію церковного чинника в суспільній свідомості, поширення релігійних цінностей і уявлень, значне піднесення суспільного авторитету церкви на початку 1990-х років.

Навіть сьогодні немає чіткої державної політики в царині релігійно-церковного життя, бракує моделі державно-церковних взаємин у незалежній Україні (попри декларованість принципу відокремлення церкви від держави). Та й сама церква виявилася нездатною до чіткого окреслення своєї позиції стосовно новітніх суспільно-політичних проблем та стосунків з державою. Як наслідок, вона опинилася в орбіті тих чи інших течій українського політикуму. Усвідомлення важливості релігійної сфери для громадського життя в процесі побудови демократичного суспільства, пошук основних векторів та визначення пріоритетів державно-церковних відносин на сучасному етапі актуалізують важливість вивчення в Україні досвіду минулих десятиріч, зокрема періоду 1917 – 1930-х років.

Стосунки влади з релігійними організаціями в нашій країні розвиваються в принципово нових суспільно-політичних умовах, однак вивчення досвіду першого етапу становлення більшовицької влади та суперечливих процесів 1920 – 1930-х років залишається значущим.

Як це не парадоксально, але більш ніж 70-річний досвід тотального войовничого атеїзму корелює становлення моделі державно-церковних взаємин і сьогодні, зберігаючи проголошений на конституційному рівні постулат відокремлення церкви від держави з виразними „ленінськими рудиментами”. Тому дослідження державно-церковних відносин у радянській Україні 1917 – 1930-х років становить не лише значну цінність для об’єктивного відтворення минулого, але й водночас рефлексує до сучасності, окреслюючи визначальні орієнтири в розв’язанні державно-церковних проблем сьогодення.

Ґрунтовний науковий аналіз державно-церковних відносин через обстеження зрізу розвитку суспільства на основі нових концептуально-теоретичних та науково-методологічних підходів сприятиме розробленню практичних рекомендацій для вирішення сучасних проблем державно-церковних відносин.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене в рамках науково-дослідної теми „Християнські конфесії в культурно-історичному просторі України” (державний реєстраційний номер 0103U001240), яка виконується в Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка.

Мета і завдання дослідження визначені з урахуванням наукової проблеми, актуальності обраної теми та стану її дослідження. Метою дисертаційної роботи є висвітлення змісту, характеру та механізму впровадження більшовицької моделі державно-церковних відносин в Україні 1917 – 1930-х років; аналіз взаємин більшовицької держави і православної церкви (на прикладі УАПЦ-УПЦ) та з’ясування чинників, які уможливили утілення цієї моделі; концептуальне переосмислення усталеної парадигми державно-церковних відносин.

У руслі реалізації поставленої мети визначено такі дослідницькі завдання:

проаналізувати стан розробки теми у вітчизняній та зарубіжній історіографії, установити етапи їх вивчення, відстежити появу нової інформації в сучасній історіографії та визначити коло невивчених або малодосліджених питань;

схарактеризувати стан та тематично-інформаційний потенціал джерельної бази;

відтворити процес формування більшовицької політико-правової моделі державно-церковних відносин 1917 – 1919 років;

виявити структурні складники механізму регулювання державно-церковних відносин в Україні протягом 1920 – 1930-х років; з’ясувати форми, методи, основні напрямки антирелігійної пропаганди в структурі державно-церковних відносин та наслідки їх упровадження;

подати структурну характеристику релігійно-конфесійної мережі обраного для дослідження періоду; установити причини розколу православ’я;

визначити методи діяльності влади в її стосунках із релігійними організаціями на прикладі Української автокефальної православної церкви та Української православної церкви, з’ясувати функціонування більшовицької моделі державно-церковних відносин;

з огляду на обрану для дослідження проблему розглянути соціальні групи в радянській Україні 1917 – 1930-х років, приділивши особливу увагу духовенству; показати трансформацію морально-ціннісних імперативів суспільства в умовах комуністично-герменевтичного існування; проаналізувати в цьому контексті причини впровадження запропонованої більшовиками моделі державно-церковних відносин;

визначити основні етапи розвитку державно-церковних відносин.

До детального аналізу еволюції державно-церковних взаємин на прикладі Української автокефальної православної церкви та її правонаступниці – Української православної церкви автор вдається свідомо. Рух за автокефалію національної церкви відбувався в умовах революційної трансформації суспільства. У ході національно-визвольних змагань рельєфно викристалізувалася позиція майбутньої УАПЦ щодо різних урядів – національно-державних, а також більшовицького. Це дало змогу з’ясувати принципи формування УАПЦ і не притаманних, а набутих нею у ході політизації характеристик. Обрана православна конфесія хронологічно найбільше наближена до визначених рамок дослідження: від зародження ідеї автокефалії та подальшої інституціалізації УАПЦ до „самоліквідації” 1930 року з урахуванням факту існування її правонаступниці – УПЦ в 1930 – 1936 роках. Це дозволило розглянути еволюцію самої церкви, її становища й статусу в суспільстві та державі. Назване релігійне об’єднання найповніше репрезентоване корпусом документів церковного походження, що в комплексі з документами державно-партійних органів уможливило здійснення різнопланового аналізу державно-церковних відносин. УАПЦ найперше була використана більшовицькою владою з метою політичного маніпулювання. Останнє дає змогу простежити застосування владою національно-релігійного чинника в контексті державно-церковних відносин. Виявлений автором корпус джерел з історії УПЦ, який уперше вводиться до наукового обігу, уможливив аналіз відносин церкви та держави протягом 1930-х років.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1917 – 1930-х років. Нижню межу визначено з огляду на збіг у часі складних, суперечливих і надзвичайно бурхливих процесів: революційні події 1917 року, які призвели до розпаду імперії та зміни політичних режимів; початок реформування устрою Російської православної церкви; пробудження національно-релігійних рухів; трансформаційні процеси в суспільстві, каталізовані революційними обставинами; встановлення більшовицької влади (перше її проголошення в Україні припадає на грудень 1917 року). Окреслення верхньої хронологічної рамки кінцем 30-х років минулого сторіччя обумовлюється практичним знищенням православної ієрархії, руйнацією церковної мережі як життєздатного організму, що сталися в ті роки.

Територіальні межі дослідження окреслені тогочасною Українською СРР – РСР (стосовно 1917 – 1919 років ідеться про регіони України, на які в ході революції поширювалася влада більшовицького українського Раднаркому). Назви регіонів, населених пунктів, їх адміністративно-територіальні межі вживаються відповідно до чинного тоді поділу; ураховувалися зміни, що відбувалися у зв’язку з ліквідацією губернсько-повітового поділу, районуванням та створенням областей.

Об’єктом дослідження є державно-церковні відносини у тричленній структурі „держава – церква – суспільство”.

Предметом дослідження стало виявлення провідних тенденцій, особливостей і визначальних напрямків відносин держави і церкви в радянській Україні 1917 – 1930-х років через призму соціоісторичного аналізу.

Методологічна основа дослідження. Спектр проблем, охоплених дисертаційним дослідженням, та ракурс постановки проблеми на межі сфери наукових інтересів історії України, соціальної історії, історії церкви, політології, соціології, філософії та інших галузей науки спонукав до застосування полідисциплінарної методології. Міра співвідношення, ступінь використання методів неісторичних дисциплін і відповідно зміст міждисциплінарних підходів визначалися характером об’єкта, предмета і дослідницьких завдань праці та залучених джерел. Основними стали традиційні принципи історичного аналізу: історизму, об’єктивності, багатофакторності, всебічності, світоглядного плюралізму. Застосування принципів детермінізму, взаємодії зовнішнього і внутрішнього, об’єктивного і суб’єктивного сприяло визначенню внутрішніх та зовнішніх взаємозв’язків і причинної значущості явищ розглядуваного періоду, усебічному дослідженню комплексу чинників, які уможливили впровадження запропонованої більшовиками моделі державно-церковних відносин.

У роботі зазначені принципи реалізовані шляхом застосування як конкретно-історичних (порівняльного, проблемно-хронологічного, ретроспективного, синхроністичного), так і загальнонаукових методів (системного, функціонального, логіко-аналітичного) з притаманними їм аналізом, синтезом, індукцією та дедукцією. Для дослідження окремих аспектів теми були використані системно-діяльний підхід, а також метод факторного аналізу ситуації. Переважно до текстових масивів документів державних та партійних органів УСРР – УРСР був застосований метод контент-аналізу. З’ясувати концептуальне положення про роль суспільного чинника у впровадженні моделі державно-церковних відносин вдалося за допомогою антропологічного підходу.

У силу інтересу до психології історії, політичної антропології, соціальної історії, мікроісторії, історії повсякденності, „лінгвістичного повороту”, постмодернізму тощо при конструюванні концепції враховано і такі принципи, як західний студійний досвід, українська національна парадигма і опрацювання джерельного масиву в його сучасному культурно-антропологічному прочитанні.

Комплексне використання різноманітних методів і підходів у роботі дозволило відтворити процеси в радянській Україні 1917 – 1930-х років у сфері державно-церковних відносин і підійти до вирішення питання не лише „що?” і „як?” відбувалося, але і „чому?” стало можливим упровадження запропонованої більшовиками моделі цих відносин. Залучення до наукового обігу значного масиву раніше не досліджуваних чи не опублікованих архівних матеріалів додало обґрунтованості й достовірності науковим положенням і висновкам дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю й масштабністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання. Уперше у вітчизняній та зарубіжній історіографії на основі комплексного аналізу широкого кола літератури та джерел, значна частина яких раніше або не була об’єктом спеціального історичного дослідження, або взагалі не впроваджувалася в науковий обіг, здійснено цілісне, усебічне дослідження взаємин держави і православної церкви в Україні протягом 1917 – 1930-х років. Цілком новаторським стало залучення соціального чинника для розуміння сутності історичного процесу.

Спираючись на значний доробок вітчизняної історіографії і констатуючи безумовне значення здійснених наукових дослідів, авторка переосмислила парадигму державно-церковних відносин у площині „держава – церква – суспільство”.

У межах здійсненого дослідження було одержано результати і сформульовано узагальнені положення, які мають наукову новизну:

у контексті компаративного переосмислення напрацювань як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців уперше в українській історіографії з’ясовано стан і ступінь вивчення теми, окреслено основні історіографічні періоди її дослідження; по-новому розглянуто парадигму державно-церковних відносин завдяки соціоісторичному аналізу; обґрунтовано класифікацію джерельного комплексу; виявлено додаткову архівну базу;

уперше розглянуто формування політико-правової моделі відносин більшовицької держави і церкви в контексті порушеного дискурсу й обраного історичного періоду;

на підставі документальних та фактичних даних реконструйовано механізм регулювання державно-церковних відносин, виокремлено його структурні елементи та їх функціональне навантаження; розглянуто форми, методи і напрямки пропаганди як однієї зі складових механізму регулювання державно-церковних відносин;

з’ясовано особливості релігійної мережі в радянській Україні початку 1920-х років, які випливали з поліконфесійності; доведено, що церква (передусім православна) була змушена визначати своє існування у взаємодії з державою, суспільством та з урахуванням внутрішньоцерковних процесів;

визначено вектори державної політики більшовиків щодо церкви в Україні;

на підставі джерел проаналізовано парадигму стосунків Української автокефальної православної церкви і влади; уперше розглянуто інституціалізацію і діяльність Української православної церкви на основі корпусу джерел, виявлених і впроваджених до наукового обігу автором;

з урахуванням нових концептуальних та методологічних підходів з’ясовано стан та морально-ціннісні імперативи суспільства в умовах ідеолого-герменевтичного існування;

сформульовано й аргументовано висновок про те, що втілення моделі державно-церковних відносин у радянській Україні 1917 – 1930-х років стало можливим не лише завдяки засобам силового тиску і використанню складників механізму регулювання державно-церковних відносин (одна з основних ролей належала органам ВУНК – НКВС – ДПУ), але й з огляду на стан суспільства, його своєрідну готовність прийняти запропоновану модель;

на основі проведеного аналізу обґрунтовано авторську періодизацію основних етапів еволюції державно-церковних взаємин з 1917 по 1930-ті роки.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає насамперед в акцентуванні уваги дослідників на необхідності концептуального переосмислення процесів державно-церковних відносин протягом усього радянського періоду, критичного перегляду суспільних процесів у контексті церковної політики радянської держави.

Авторські методологічні та теоретичні підходи можуть бути використані при підготовці навчальних курсів з історії України, спеціальних курсів з історії церкви і релігії, а також у ході викладання відповідних дисциплін у вищій школі. Результати дослідження впроваджуються під час читання лекційних курсів з історії України та історії церкви в Україні ХХ століття для магістрантів історичного факультету Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка.

Науково-методологічні підходи, запропоновані дисертанткою, покликані допомогти уникнути складних проблем у державно-церковних відносинах сьогодення з урахуванням уроків, що випливають з аналізу суперечливих процесів 1917 – 1930-х років. Методологія й методика дисертаційної роботи, основні положення та висновки можуть стати поштовхом для подальшого дослідження державно-церковних відносин через призму суспільного зламу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки наукового дослідження були використані для підготовки доповідей і повідомлень на наукових конференціях і семінарах: Всеукраїнській науково-практичній конференції „Ідея національної церкви в Україні” (жовтень 1997 року, Тернопіль), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Православ’я, наука, суспільство: проблеми взаємодії” (2004 рік, Черкаси), ІІІ Всеукраїнській науковій конференції „Православ’я, наука, суспільство: питання взаємодії” (жовтень 2005 року, Київ), ІІ Міжнародному науковому конгресові українських істориків „Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (вересень 2003 року, Кам’янець-Подільський), ІХ міжнародній конференції „Історія релігій в Україні” (травень 1999 року, Львів), Х міжнародній конференції „Історія релігій в Україні” (травень 2000 року, Львів), ХІ міжнародній науковій конференції „Історія релігій в Україні” (травень 2001 року, Львів), ХІІ міжнародній науковій конференції „Історія релігій в Україні” (травень 2002 року, Львів), ХІІІ міжнародній науковій конференції „Історія релігій в Україні” (травень 2003 року, Львів), ХІV міжнародній науковій конференції „Історія релігій в Україні” (травень 2004 року, Львів), ХV міжнародній науковій конференції „Історія релігій в Україні” (травень 2005 року, Львів), міжнародній науковій конференції „Історія релігії та церкви в Україні: проблеми джерелознавства та історіографії” (вересень 2005 року, Полтава), Х міжнародних Могилянських читаннях (грудень 2005, Київ), ІІІ науковій конференції Білоруського історичного товариства „Праблемы тэрмiналогії Бэларусскай гiстарычнaй науки” (травень – червень, 2003 року, Мінськ), ІІ міжнародному науково-практичному семінарі „Свобода совести в век российского парламентаризма” (квітень 2006 року, Санкт-Петербург), ХVІ міжнародній конференції „Історія релігій в Україні” (травень 2006 року, Львів), ІІІ міжнародному науковому Конгресі українських істориків (травень 2006 року, Луцьк) та інших.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 2 монографії (одна – у співавторстві): Пащенко В., Киридон А. Більшовицька держава і православна церква в Україні. 1917 – 1930-ті роки. – Полтава, 2004. – 335 с.; Киридон А. Час випробувань: держава, церква і суспільство в радянській Україні 1917 – 1930-х років. – Тернопіль, 2005. – 384 с. та 48 наукових праць (із них 24 – у фахових виданнях, що входять до переліків, затверджених ВАК України).

Подобные работы
Берестень Юрій Володимирович
Земельні відносини в менонітських колоніях Півдня України та їх суспільні наслідки (60-90-ті роки XIX століття)
Гнітько Світлана Петрівна
Інженерно- технічна інтелігенція Донбасу в 1920-ті - на початку 1930років
Шилова Світлана Олександрівна
Російсько-німецькі відносини у 90-ті роки ХХ століття.
Нестеренко Валерій Анатолійович
Національні відносини на Поділлі у 20-30-ті роки ХХ століття
Марчук Микола Васильович
Освіта в Україні в роки національного відродження (1917 - поч. 1930-х рр.)
Гнатчук Оксана Степанівна
Українські жіночі організації на Буковині (80-ті роки ХІХ - 30-ті роки ХХ ст.)
Гурак Ігор Федорович
Українське студентство у суспільно-політичному житті Східної Галичини (60- ті роки XIX - початок ХХ ст.)
Мандрик Ярослав Іванович
Політика радянської держави у сфері культури в українському селі (кінець 20-х - 30-ті роки)
Прокопчук Любов Володимирівна
Трансформаційні процеси в православних конфесіях України в 90-ті роки ХХ ст.
Павлухіна Вікторія Феофанівна
Історичне краєзнавство Донецької області в 50-90-ті роки

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net