Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Історичні науки
Історія України

Диссертационная работа:

Зуляк Іван Степанович. Товариство "Просвіта" у Західній Україні в міжвоєнний період: організаційні засади, господарське становище та культурно-просвітня діяльність : Дис... д-ра іст. наук: 07.00.01 / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці, 2006. — 690арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 389-481.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми. Товариство “Просвіта” – основа культурно-просвітнього руху в Західній Україні міжвоєнного періоду. Його національний характер зумовлювався відсутністю української державності й колоніальною політикою правлячих кіл Польщі. Діяльність ґрунтувалася на відстоюванні прав українців на вільний розвиток рідної мови, культури, традицій, самобутності, самосвідомості. Програма розвитку базувалася на загальнолюдських морально-етичних засадах, всебічному розширенні світогляду, духовному збагаченні й культурному вихованні нації, піднесенні рівня освіти, боротьби за реалізацію просвітньої ідеї і втілення у життя національних прагнень українців. В умовах міжвоєнного періоду організаційна структура “Просвіти” – найбільш оптимальна форма самоорганізації і самозахисту українців з метою відстоювання національних інтересів. Культурно-просвітня спадщина товариства – національне надбання, досвід і праця якого не втратили своєї актуальності й сьогодні.

Актуальність теми визначається необхідністю всебічного й комплексного дослідження організаційних засад, господарського становища та культурно-просвітньої діяльності “Просвіти” у Західній Україні в міжвоєнний період, осмислення її місця в національному русі, обґрунтування ролі й значення в історії України. Проблема має важливе наукове значення, бо дає можливість вияснити особливості відновлення, становлення й розвитку “Просвіти” у міжвоєнний період, оскільки функціонування товариства виступало об’єктивною потребою й закономірним виявом національного руху. Без діяльності цієї інституції був би неможливим якісний культурно-просвітній поступ нації. Вона стала ідейним ядром і рушійною силою в західноукраїнському суспільстві.

Всебічний і ґрунтовний аналіз організаційних засад, господарського становища та культурно-просвітньої діяльності товариства служитиме збагаченню знань про складні процеси формування національної свідомості, тому що “Просвіті” в Західній Україні належала особлива роль у культурно-просвітньому русі міжвоєнного періоду. Забезпечуючи гармонійний і всебічний розвиток українців, вона сприяла формуванню національної еліти з державницьким мисленням, обґрунтуванню ненасильницьких основ національного державотворення. Функціонування товариства скеровувалося на збереження національної гідності і єдності народу всупереч асиміляційній антиукраїнській політиці польської влади.

Актуальність дисертаційного дослідження ґрунтується на необхідності вивчення та узагальнення досвіду формування організаційних засад, господарського становища та культурно-просвітньої діяльності товариства у міжвоєнний період, активна організаційна, господарська і культурно-просвітня праця якого виступала важливим чинником і критерієм морального й духовного збагачення українців. Значний культурно-історичний досвід, ґрунтовні ідейно-теоретичні й практичні напрацювання “Просвіти” міжвоєнного періоду є логічно аргументованими й до певної міри не втратили своєї актуальності й сьогодні, оскільки організаційні засади, господарське становище та культурно-просвітня діяльність товариства була важливим національним чинником у протистоянні антиукраїнській політиці влади.

Актуальність дисертаційної праці ґрунтується на тому, що попри усі досягнення національної історіографії у дослідженні культурно-просвітнього руху в Західній Україні міжвоєнного періоду зазначена проблема у повному обсязі й належним чином, комплексно й концептуально, не розглядалася науковцями. У сучасній вітчизняній історіографії відсутні наукові праці, які б на значному науковому й належним чином опрацьованому фактичному матеріалі розкривали загальні закономірності розвитку українського культурно-просвітнього руху в цілому, його регіональні особливості у конкретно визначених хронологічних рамках.

Організаційні засади, господарське становище та культурно-просвітня діяльність “Просвіти” Західної України у міжвоєнний період – важлива сторінка національної історії, що має цінне наукове, теоретичне і пізнавальне значення й вимагає поглибленого й об’єктивно аргументованого дослідження. Наукове осмислення досліджуваної проблеми є важливим й актуальним завданням української національної історіографії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної тематики кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича й виконане у рамках комплексної проблеми “Актуальні питання історії, історіографії та культури України другої половини XVIII – ХХ ст.)” (номер державної реєстрації 0199U001874).

Об’єкт дослідження – культурно-просвітні процеси в Західній Україні у міжвоєнний період.

Предмет дослідження – діяльність товариства “Просвіта” як важливий суспільний чинник консолідації українців, формування національної свідомості.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі ґрунтовного, об’єктивного й комплексного аналізу дослідити організаційні засади, господарське становище та культурно-просвітню діяльність “Просвіти” у Західній Україні в міжвоєнний період.

Об’єкт, предмет і мета дослідження обумовили вирішення таких основних завдань:

визначити основні причини відновлення “Просвіти”, програмні та організаційно-методичні основи її функціонування та вплив на культурно-освітній розвиток у міжвоєнний період;

простежити організаційну діяльність філій і читалень як основу розвитку розгалуженої мережі просвітніх осередків;

проаналізувати зростання кількості членів товариства – як складової повноцінного поступу інституції;

з’ясувати особливості реалізації програми ліквідації неписьменності як загальнонаціональної проблеми;

розкрити процес становлення фахових шкіл – важливого чинника розвитку національної освіти;

дослідити фінансові аспекти розвитку “Просвіти”;

визначити майновий стан товариства, рентабельність господарства;

простежити еволюцію видавничої справи й тематику видань, їхній вплив на формування світогляду і всебічний розвиток читача;

розкрити функціонування бібліотечної справи та її роль у задоволенні потреб широких кіл громадськості;

показати становлення аматорсько-театрального мистецтва як освітньо-виховного чинника у формуванні національної свідомості;

прослідкувати особливості відзначення ювілеїв товариства у консолідації української спільноти й специфіку просвітянських свят та імпрез;

дати цілісну й об’єктивну оцінку участі “Просвіти” у формуванні національної свідомості;

висвітлити внесок товариства у загальноукраїнський національно-культурний процес, з’ясувати його роль у вітчизняній історії, проаналізувати досвід праці й багату ідейно-теоретичну спадщину, осмисливши їх пізнавальне й практичне значення для сучасного розвитку.

Методи дослідження. Основоположними принципами наукового дослідження є історизм, об’єктивний аналіз подій і фактів, незалежно від класових, політичних, партійних чи ідеологічних нашарувань. Теоретичною основою наукового аналізу проблеми є теорія наукового пізнання світу.

В основу дослідження покладено комплексне застосування загальнонаукових методів: історичного, логічного, систематизації; власне історичних: проблемно-хронологічного, синхронічного, порівняльно-історичного; міждисциплінарних: статистичного, системно-структурного. Їх цілеспрямоване й комплексне застосування сприяло всебічному аналізу конкретної проблеми історичного дослідження.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють міжвоєнний період діяльності “Просвіти” у Західній Україні, починаючи з січня 1920 р., часу першого повоєнного засідання просвітньо-організаційної комісії Головного виділу (офіційна назва найвищого керівного органу “Просвіти” у Львові), на якому ставилося завдання відновлення організаційної структури товариства, – до його ліквідації радянською владою восени 1939 р.

Територіальні межі дослідження охоплюють Західну Україну, географічний регіон, до складу якого у міжвоєнний період входила Східна Галичина, успадкована Польщею від Австро-Угорщини, Західна Волинь і Західне Полісся – від царської Росії. Термін “Західна Україна” варто вважати умовним, оскільки початково він уживався як публіцистична назва ЗУНР, пізніше поширився на всі українські землі, приєднані до УРСР упродовж 1939 – 1940 рр.

Згідно з адміністративно-територіальним поділом міжвоєнної Польщі до складу Західної України входили воєводства Волинське (9 повітів), Поліське (9 повітів), Львівське (28 повітів), Станіславівське (16 повітів), Тернопільське – (17 повітів). Однак через те, що згідно зі статутом товариства від 5 березня 1924 р. “Просвіті” у Львові дозволялося засновувати просвітні структури лише на території Львівського, Станіславівського, Тернопільського й Краківського воєводств, на Волині осередки товариства функціонували як самостійні структури, правомірність ухвал й рішень яких поширювалася лише у межах певного повіту або місцевості, тому регіоном найактивнішої діяльності “Просвіти” були східногалицькі воєводства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це перше дисертаційне дослідження, у якому концептуально визначено, комплексно, цілісно, всебічно та ґрунтовно досліджено організаційні засади, господарське становище та культурно-просвітню діяльність “Просвіти” у національному русі Західної України міжвоєнного періоду.

Автором на основі опрацьованої української історіографії, аналізу архівних, друкованих й рукописних джерел, тогочасної періодики й видань товариства встановлено, що організаційні засади, господарське становище та культурно-просвітня діяльність “Просвіти” у міжвоєнний період виступали рушійною силою і складовою частиною загальноукраїнського культурно-просвітнього руху, сприяли формуванню національної свідомості українців.

Наукова новизна дослідження також полягає у визначенні ролі “Просвіти” у культурно-просвітньому русі в Західній Україні в міжвоєнний період як одного з основних і важливих його чинників; місця національної еліти в культурно-просвітньому русі, гартуванні національного самоусвідомлення, реалізації національних прагнень українців; у тому, що в дисертації поглиблено аналізуються організаційні засади, господарське становище та вплив культурно-просвітньої діяльності товариства на просвітній рух Західної України у міжвоєнний період, головним елементом якого виступало формування ідейно-теоретичних і практично-організаційних засад, вимог і методів праці у досліджуваний період; визначено структуру домінуючих форм організації та діяльності; доведено можливість та необхідність творчого використання досвіду функціонування просвітніх осередків.

Автором запропоновано своє бачення розв’язання таких наукових проблем: здійснення цілісного й всебічного аналізу організаційних засад, господарського становища та культурно-просвітньої діяльності товариства і їхній вплив на формування основ національного руху. Найважливішими чинниками функціонування “Просвіти” міжвоєнного періоду стало відстоювання національних інтересів й законних конституційних прав українців, боротьба за збереження й розвиток рідної мови, преси, видань, поширення часописів й аматорсько-театрального мистецтва, утвердження почуття національної гідності, народних звичаїв, традицій, менталітету, самобутності.

Дисертантом уперше введено у науковий обіг значну кількість важливих маловідомих і невідомих, раніше недоступних архівних і рукописних джерел та документів, які дали можливість об’єктивно дослідити організаційні засади, господарське становище та культурно-просвітню діяльність “Просвіти”, всебічно розкрити її роль і місце у західноукраїнському суспільстві міжвоєнного періоду.

Вперше досліджено особливості функціонування й організаційні засади Головного виділу “Просвіти”, галузевих комісій, кадровий потенціал, зміст і основні форми культурно-просвітньої діяльності. Враховуючи специфіку праці просвітніх осередків у складних і несприятливих умовах, дисертантом на основі проведеного дослідження обґрунтовано цілісну систему об’єктивних критеріїв та ідейно-теоретичних чинників і практично-організаційних засад товариства, вибудовано модель структури просвітнього руху. Доведено, що домінуючу роль у діяльності “Просвіти” посідала орієнтація на консолідацію суспільства й реалізацію національних прагнень українців.

Вперше розкрито організаційні засади, господарське становище культурно-просвітнього руху і важливу роль у цьому процесі голів товариства, членів Головного виділу, галузевих комісій і підкомісій у формуванні й практичній реалізації просвітніх завдань товариства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на базі вивчених матеріалів, положень і висновків дисертації отримано фактичні дані, що характеризують організаційні засади, господарське становище та культурно-просвітню діяльність “Просвіти” у Західній Україні міжвоєнного періоду. При цьому враховано чинники, зумовлені впливом ідейно-політичних течій, партійних і громадських об’єднань, товариств на становище й роль “Просвіти” у суспільному житті українського народу, що сприятиме поглибленню вивчення їхньої історії та використанню набутого досвіду в сучасних умовах розбудови Української держави.

Нагромаджений у дисертаційній роботі фактичний матеріал, теоретичні положення, висновки та узагальнення розширюють і поглиблюють наукові знання про діяльність “Просвіти” у Західній Україні в міжвоєнний період, її місце й роль у формуванні національної самосвідомості українців. Використання досвіду функціонування товариства сприятиме поглибленню вивчення його культурно-просвітньої спадщини, розв’язанню багатьох національних проблем на сучасному етапі.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць та навчальних посібників з історії України, історії національних, культурно-просвітніх рухів та навчально-методичних посібників з окремих проблем історичної науки, у науково-популярних виданнях, практичній викладацькій роботі, побудові експозицій у музеях відповідного профілю.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки й матеріали дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, на науково-методичному семінарі історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, у доповідях на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу факультету історії політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (2003 – 2006 рр.), Міжнародних і Всеукраїнських наукових, науково-теоретичних й науково-практичних конференціях: “Розстріляна й відроджена церква. До 55-ї річниці ліквідації УГКЦ радянським режимом” (Івано-Франківськ, березень 2001 р.), “Національно-державне відродження слов’янських народів Центрально-Східної Європи крізь призму 85-річчя” (Тернопіль, 18 – 19 листопада 2003 р.), “Соціальні та духовно-культурні виміри релігійних процесів в Україні” (Чернівці, 21 – 22 квітня 2003 р.), “Знаки питання в історії України: українська історія у східноєвропейському контексті” (Ніжин, 5 – 6 листопада 2004 р.), “Друга світова війна в історичній долі українського народу” (Тернопіль, 20 – 21 травня 2005 р.), “Українська історична біографістика: забуте і невідоме” (Тернопіль, 25 – 26 травня 2005 р.), “Просвіта” в духовно-культурному піднесенні України” (Хмельницький, 17 – 18 листопада 2005 р.), “V Буковинська Міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 130-річчю Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича” (Чернівці, 29 вересня 2005 р.), ІІІ Міжнародний науковий конгрес українських істориків “Українська історична наука на шляху творчого поступу” (Луцьк, 17 – 19 травня 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 33 наукових публікаціях, з них 1 – монографія, 25 – у фахових виданнях, 2 – у нефахових, 5 – матеріали конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел (1057 позицій), додатків (5 текстових матеріалів, 15 діаграм, 150 таблиць). Обсяг основного тексту дисертації – 388 сторінок, всього – 690 сторінок.

Подобные работы
Зелений Володимир Миколайович
Становлення та діяльність товариств "Просвіта" Катеринославської губернії у 1905-1922рр.
Масюк Світлана Олександрівна
Діяльність товариств "Просвіта" в Україні (березень 1917 - 1920 рр.)
Цапко Олег Михайлович
Діяльність товариства "Просвіта" в Україні (1891-1914 рр.)
Кучеров Геннадій Геннадійович
Становлення і діяльність сільських товариств "Просвіта" Правобережної України (1905 1923 рр.).
Бадєєва Людмила Іванівна
Діяльність товариства "Просвіта" на Лівобережній Україні у ХХ столітті
Опря Ігор Анатолійович
Становище та діяльність пізньопротестантських громад Правобережної України (1900-1917 рр.)
Тарапон Оксана Анатоліївна
Становище та діяльність літературно-мистецької інтелігенції України в умовах українізації (1923 р.-початок 1930-х рр.)
Стецик Юрій Орестович
Василіанські монастирі Перемишльської єпархії: інституційний розвиток, економічне становище та релігійна діяльність (кінець XVII-XVIII ст.)
Лавріненко Назар Петрович
Соціально-економічне становище та культурно-освітня діяльність православних монастирів півдня Київської єпархії (1793-1917 рр.)
Олянич Лариса Володимирівна
Створення та діяльність Всеукраїнського товариства “Друзі дітей” (1924-1936 рр.): організаційний статус, структура та функції

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net