Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Історичні науки
Історія України

Диссертационная работа:

Заплотинська Олена Олександрівна. Інтелектуальний нонконформізм в Україні в 60-70-х рр. ХХ ст. (Історико- культурний аспект) : Дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / НАН України; Інститут історії України. — К., 2006. — 229арк. — Бібліогр.: арк. 175-213.

смотреть введение
Введение к работе:

Складні процеси переосмислення цінностей, у зв’язку з трансформацією суспільної свідомості у перехідний час, вимагають уважного ставлення до культури як загальносуспільного цивілізаційного і національного надбання. Зміни у суспільному житті докорінним чином змінили культуротворчу роль держави. Відсутність ідеологічного диктату та обмеження творчості рамками методологічної однозначності, відсутність політики державного замовлення, можливість вільного вивчення і відродження національної культури – все це стало потужним імпульсом для її розвитку. Однак тенденція глобалізації масової культури, як одна із характеристик сучасного світу, спричиняє досить суперечливі процеси у культурній сфері України. В багатьох випадках суперечності викликані також непродуманим і непослідовним характером перебудови суспільства, що обумовлюється недостатньо чітким і повним знанням моделі тоталітарного суспільства і культури. Нез’ясованими залишаються багато механізмів функціонування та розвитку культури в умовах тоталітаризму.

Актуальність теми обумовлена, по-перше, тим, що вивчення даного періоду в різних його аспектах – суспільно-політичному, економічному, культурному – перейшло у наш час від етапу первісного накопичення матеріалу та описовості до систематичного узагальнення та переосмислення. Проблема інтелектуального нонконформізму, в цілому, досліджується не тільки професійними істориками, але й культурологами, мистецтвознавцями, філософами та ін. Такий інтерес викликаний тим, що прояви нонконформізму в 1960-70-х рр., хоч і не були поширеним явищем, все ж простежуються практично у всіх сферах суспільного життя.

По-друге, проблеми, які поставали перед українською нонконформістською інтелігенцією, певною мірою подібні до тих, з якими зіткнулась та ж сама соціальна група на сучасному етапі. Для значної частини української інтелігенції 1960-70-х рр. цей період був часом переоцінки цінностей, розчарування у можливості реформувати культурне життя і відходом до підпільної творчості. Але з іншого боку – періодом усвідомлення свого мистецтва як засобу в протистоянні політиці тотальної ідеологізації творчого життя.

Проблема нонконформістської інтелігенції в пострадянській українській історіографії не належить до тих, що активно вивчаються. Безперечно, вона привертає увагу дослідників через свою політичну актуальність в контексті проблем національно-культурної політики. Проте аналіз наявної літератури засвідчує, що поза увагою істориків залишається чимало аспектів діяльності нонконформістської, передусім, літературно-мистецької інтелігенції. Дослідження історії інтелектуального нонконформізму 1960-70-х рр. до останнього часу характеризувалось двома підходами: 1) вивченням динаміки суспільно-політичних процесів у республіці після ХХ з’їзду КПРС та зміни партійного керівництва у 1964 р. 2) характеристикою різноманітних нонконформістських проявів у різних соціальних групах, з акцентом на політичному дисидентстві і правозахисному русі. Предметне вивчення діяльності нонконформістської інтелігенції тематично обмежувалось проблемою, здебільшого, політичного дисидентства, реакцією партійного керівництва на різноманітні прояви непокори серед інтелігенції, репресіями щодо інакомислячих.

До числа нез’ясованих в українській історіографії належить і саме поняття „нонконформізм” та його співвідносність із термінами, які найчастіше вживаються в історіографії для характеристики різноманітних культурних, політичних, правових явищ 1960-70-х рр. – шістдесятництво, дисидентство, інакомислення, національно-визвольний рух тощо. Не дослідженою українськими істориками є також проблема діяльності літературно-мистецької інтелігенції в контексті світоглядно-екзистенційного вибору як архетипу поведінки за умови відсутності свободи творчості у тоталітарному суспільстві.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація є складовою частиною наукових розробок Інституту історії України НАН України, узгоджена з плановою темою відділу історії культури українського народу (нині – відділ історії України другої половини ХХ століття): „Українізація як чинник суспільно-культурного життя України (ХХ ст.)” (реєстраційний номер 0101U003053).

Метою роботи є вивчення історико-культурних аспектів інтелектуального нонконформізму в середовищі літературно-мистецької інтелігенції України 1960-70-х рр.

Досягнення мети обумовлює постановку таких завдань:

- аналіз мети, принципів, механізмів здійснення та втілення державної політики у галузі літератури і мистецтва;

- характеристика причин та наслідків коливання у цій політиці залежно від зміни партійного керівництва, внутрішньополітичного курсу та зовнішньополітичної доктрини;

- розкриття поняття „нонконформізм” як явища культурного життя України 1960-70-х рр.;

- визначення світоглядних передумов та причин переходу інтелігенції до неофіційної творчості;

- дослідження соціально-демографічних чинників у формуванні нонконформістської позиції в середовищі творчої інтелігенції;.

- аналіз офіційного радянського дискурсу (матеріали преси, стенограми ідеологічних нарад з творчою інтелігенцією, виступи партійних керівників, керівників творчих спілок) з приводу діяльності нонконформістської літературно-мистецької інтелігенції;

- вивчення неофіційного дискурсу для визначення світоглядних домінант нонконформізму в середовищі української творчої інтелігенції.

Об’єктом дослідження є альтернативний культурно-мистецький простір з властивими йому особливими формами існування та репрезентації. Розглядаючи проблему інтелектуального нонконформізму в історико-культурному аспекті, доцільно зосередитись на його основному носієві – літературно-мистецькій інтелігенції. Оскільки нонконформізм зароджувався в середовищі творчої інтелігенції і до середини 1960-х рр. обмежувався, в основному, сферами літератури і мистецтва, вважаємо обґрунтованим застосування терміну „інтелектуальний нонконформізм” до літературно-мистецької інтелігенції, творчість якої виходила за рамки єдиного офіційно дозволеного художнього методу – соцреалізму – і ставала об’єктом критики на сторінках преси, на ідеологічних нарадах, в доповідних записках ЦК КПУ, засіданнях творчих спілок. Синонімічно у тексті використовується поняття „літературно-мистецький нонконформізм” та „шістдесятництво” (для означення нонконформістського покоління 1960-х).

Предметом вивчення стали передумови, причини та особливості формування нонконформізму в українському літературно-мистецькому середовищі, а також офіційна політика у галузі літератури та мистецтва в Україні в 1960-70-х рр. і, спровокований проявами нонконформізму, офіційний дискурс.

Хронологічні межі – 1960-70-ті рр. – визначені періодом найбільшої активності нонконформістської літературно-мистецької інтелігенції. На початку 1960-х рр., внаслідок відносної лібералізації культурного життя, знайомства радянської мистецької інтелігенції із сучасними напрямками у західній культурі, частина митців поступово відходить від принципів соцреалізму у своїй творчості. Період 1970-х менше означений публічним проявом нонконформізму, проте характеризується зміцненням структур неофіційного культурного простору і тенденцією зростання кількості художників та літераторів, які частково або повністю переходили до неофіційної творчої діяльності .

Географічні межі охоплюють територію УРСР. Назви населених пунктів подаються відповідно з тогочасними найменуваннями.

Методи дослідження. Дисертацію побудовано на методах порівняльного аналізу, історичної ретроспекції та науковій критиці джерел. Також застосовано методи соціальної історії, аналізу культурних форм та дискурсивних практик.

Для розв’язання конкретних завдань роботи, в ній використані такі методи як історико-порівняльний, структурно-функціональний та метод комплексного підходу до вивчення історичних явищ. Використання проблемно-хронологічного методу дослідження обумовлено структурою побудови дисертації. В роботі використано також статистичні методи обробки соціологічної інформації. Зокрема здійснено компактний опис первинної соціологічної інформації. Для аналізу взаємозв’язків між окремими ознаками сукупності досліджуваних об’єктів застосовано методи кореляційного та кластерного аналізу.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше в українській історіографії здійснено спробу комплексного вивчення неофіційного літературно-мистецького простору, визначено причини виникнення та особливості прояву інтелектуального нонконформізму в середовищі літературно-мистецької інтелігенції. Автором проаналізовано офіційний дискурс, спровокований проявами нонконформізму в 1960-70-х рр., з’ясовано механізм творення міфу навколо нонконформістської творчої інтелігенції, а також основні засади та ідеологічне обґрунтування державної політики у галузі літератури і мистецтва. До наукового обігу введено матеріали, що стосуються проявів нонконформізму в середовищі творчої інтелігенції даного періоду.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання її матеріалів, висновків, оцінок і узагальнень у подальшому написанні наукових праць з дотичних тем, підготовці вузівських спецкурсів, навчальних програм для вищої та загальноосвітньої школи, узагальнюючих праць з історії культури України.

Особистий внесок здобувача полягає у виявленні та систематизації нових джерел, висуненні та обґрунтуванні поняття „нонконформізм” щодо явищ культурного життя України 1960-70-х рр. В дисертаційному дослідженні розкрито особливості втілення політичних рішень у літературно-мистецьке життя України, процес ідеологічного обґрунтування літературно-мистецької політики та показано її роль у виникненні і формуванні нонконформізму у середовищі творчої інтелігенції. Проаналізовано офіційний дискурс, спровокований появою літературно-мистецького нонконформізму в даний період, і механізми творення міфу навколо нонконформістської інтелігенції. Вивчено соціально-демографічний склад нонконформістської літературно-мистецької інтелігенції; особливості та світоглядні домінанти українського нонконформістського простору.

Наукову апробацію дисертаційного дослідження здійснено у відділі історії культури українського народу та відділі новітньої історії та політики Інституту історії України НАН України. Основні положення дисертації викладені на V Всеукраїнській науково-теоретичній конференції молодих учених в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України 18 червня 2002 р., ІХ Семінарі творчої молоді України „Політика-мистецтво, іно- та самоідентичність: пошук естетичної домінанти” в Ірпіні, 2-9 травня 2003 р., ІІ Міжнародній науково-теоретичній конференції „Знаки питання в історії України: українська історія в східноєвропейському контексті” у Ніжині, 5-6 листопада 2004 р, у літній школі Українського наукового інституту Гарвардського університету, США, червень-серпень 2005 р., на Четвертій Всеукраїнській науковій конференції „Інтелігенція і влада”, в Одесі, 20-21 березня 2006 р.

Публікації. Зміст дисертації викладено в 4 статтях у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою і завданням дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 229 стор., з них основного тексту – 174 стор., список джерел та літератури – 38 стор. ( 474 найменування), додатки – 15 стор.

Подобные работы
Шабельник Геннадій Петрович
Витоки ідеології революційних народників в Україні (60 - 70-ті роки XIX ст.)
Каденюк Олександр Степанович
Реформи в агропромисловому комплексі України 90-х років ХХ ст. (аспекти кадрового і наукового забезпечення)
Дружкова Ірина Сергіївна
Кредитно-банківські установи на Півдні України в XIX - на початку XX ст. (історичний аспект)
Барабаш Юлія Василівна
Розвиток інфраструктури охорони здоров'я в Донбасі у 20-х рр. ХХ ст.: історичний аспект
Тараненко Станіслав Петрович
Протипожежна діяльність органів місцевого управління в Південній Україні в другій половині ХІХ - початку ХХ ст.: історичний аспект
Чабан Анатолій Юзефович
Середнє Подніпров'я в історії України з найдавніших часів ХV11 ст. (Геополітичний аспект)
Савойська Світлана Василівна
Впровадження української мови як державної у сферу освіти України в 90-ті роки XX - поч. XXI ст.: історичний аспект (на матеріалах вищих навчальних закладів)

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net