Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Історичні науки
Історія України

Диссертационная работа:

Добровольська Вікторія Анатоліївна. Історія жіночої освіти Півдня України (1901-1910 рр.) : Дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Херсонський національний технічний ун-т. Кафедра українознавства. — Херсон, 2006. — 288арк. — Бібліогр.: арк. 191-250.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми. Створення Української незалежної держави стало можливим у результаті багатовікового розвитку української нації. Гідним учасником побудови демократичного суспільства є жіноцтво. Це пов’язано з тим, що жінки беруть активну участь у всіх сферах суспільного, політичного та економічного життя, плідно працюють на ниві культури. Але ще у ХІХ – на початку ХХ століття представниці жіночої статі мали менше прав у порівнянні з чоловіками, їх соціальні потреби, у тому числі й освітні, не задовольнялися в повному обсязі. Сучасне становище жінок є результатом їх боротьби за рівноправність з чоловіками.

Збереження здобутків національної культури дає можливість відкрити нову перспективу духовної консолідації українців. Духовна культура покликана оживити політику та економіку, сформувати моральні передумови для суспільного прогресу. Вивчення історії освіти допомагає формуванню патріотичних почуттів молодого покоління в сучасній Україні.

Виховання молоді ґрунтується на освітньому рівні народу. Сучасна українська педагогіка спирається на багату спадщину, на кращі традиції у вихованні громадян. Сьогодні українські педагоги використовують національні педагогічні надбання при побудові нових типів шкіл (гімназій, ліцеїв, шкіл національних меншин та ін.) та відповідності навчально-виховного процесу вже існуючих шкіл новим історичним умовам. Багато жінок обирають професію педагога, інші виявляють педагогічний талант при вихованні власних дітей. Досвід жінок-педагогів використовується при побудові системи освіти, яка сприяє впровадженню у життя демократичних норм і цінностей особистості та суспільства. У цих умовах актуальним є використання досвіду функціонування системи жіночої освіти на початку ХХ століття, у дорадянський період.

Саме сьогодні людство знову і знову звертається до осмислення своїх досягнень і цінностей, особливо культурних. Недаремно мова, освіта, здобутки науки і релігії, вічні людські і національні цінності є результатом існування світової цивілізації. Для сучасного етапу розвитку української держави характерним є процес переоцінки історичного досвіду, в якому є ще багато недосліджених проблем. Зокрема, до них слід віднести низку питань, пов’язаних із розвитком освіти жінок і національних меншин.

Україна представляє собою систему регіонів, кожний з яких має свої особливості, обумовлені відмінністю географічного середовища, історичного та національного розвитку. Найбільш широкий спектр представництва національних груп характерний для Півдня України, тому дослідження діяльності системи жіночої освіти в регіональному аспекті має велике значення. Не можна забувати, що через пізнання історії освіти свого регіону можна краще пізнати педагогічну спадщину всього народу та держави. Вивчення внеску кожної з регіональних культур у загальнодержавну скарбницю є необхідним для збереження творчої спадщини, для майбутнього тієї чи іншої культури, для культурного взаємообміну між народами.

Оскільки у сфері організації жіночої освіти було накопичено чималий досвід, автор вважає за потрібне звернутися до вивчення історії розвитку жіночих навчальних закладів (початкових, середніх, професійних, вищих) Півдня України на початку ХХ століття, проаналізувати місце та роль цих закладів у житті жіноцтва та суспільства.

Актуальність зазначеної проблематики, недостатня її розробленість в історичній літературі, важливість використання теоретичного і практичного досвіду діяльності жіночих навчальних закладів зумовили вибір теми дослідження: “Історія жіночої освіти Півдня України (1901 – 1910 рр.)”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась відповідно до тематики наукових досліджень кафедри українознавства Херсонського національного технічного університету, а саме в рамках теми: “Освіта в минулому і на сучасному етапі” (державний реєстраційний номер 0105U009022).

Враховуючи актуальність теми дослідження, рівень її наукової розробки у сучасній історичній науці, автор ставить за мету дисертаційної роботи – дослідити комплекс історичних передумов формування системи жіночої освіти, з’ясувати структуру початкових, середніх, професійних, вищих жіночих шкіл Півдня України на початку ХХ століття, розкрити зміст освіти, фінансування цих закладів, визначити проблеми і досягнення процесу розвитку системи жіночої освіти.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких завдань:

висвітлити історичні умови становлення системи жіночої освіти в країні;

розглянути особливості розвитку жіночої освіти на Півдні України;

з‘ясувати роль уряду у створенні й функціонуванні системи освітніх закладів для жіноцтва Півдня України на початку ХХ століття;

розкрити особливості формування мережі початкових, середніх, професійних, вищих шкіл для жіноцтва;

дослідити матеріальне становище цих шкіл, роль органів місцевого самоврядування, приватних осіб, благодійників, товариств у поширенні і утриманні шкіл Півдня України;

охарактеризувати особливості навчально-виховного процесу у жіночих освітніх закладах усіх рівнів;

розкрити характерні риси організації та змісту освіти у школах національних меншин Півдня України (єврейських, німецьких, татарських);

визначити якість початкової, середньої, професійної, вищої освіти для жіноцтва та її вплив на становище жінок Півдня України на початку ХХ століття.

Під жіночою освітою розуміємо навчання та виховання у жіночих навчальних закладах та навчальних закладах зі спільним навчанням хлопців і дівчат.

Об’єкт дослідження – процес становлення та розвитку системи жіночої освіти Півдня України на початку ХХ століття.

Предмет дослідження – освітні заклади для жіноцтва всіх рівнів (початкових, середніх, професійних, вищих) Півдня України у 1901 – 1910 роках.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють початок ХХ століття – час бурхливого розвитку жіночих навчальних закладів. Нижня хронологічна межа – 1901 рік, початок нового ХХ століття, – спирається на соціально-економічні та політичні зміни пореформеного періоду, які впливали на формування системи жіночої освіти, і пов’язана із зміною освітньої концепції. Верхня межа – 1910 рік – обумовлена законотворчими діями уряду в освітній галузі, спрямованими на повернення до класичного типу загальноосвітньої школи, посилення контролю за діяльністю шкіл різних національностей, поступову відміну низки прогресивних нововведень, що вводилися під час Першої російської революції 1905 – 1907 років, посилення централізації управління навчальними закладами країни (“столипінська реакція”).

Автор не обмежився вивченням лише центрального періоду – першого десятиліття ХХ століття, але й залучив до дослідження більш ранній період – другу половину ХІХ століття. Це було зроблено для того, щоб висвітлити передумови становлення системи жіночих освітніх закладів, показати динаміку процесу розвитку жіночої освіти Півдня України.

Територіальні межі дослідження – Південь України на початку ХХ століття. Ці межі обумовлені відсутністю української державності та входженням південноукраїнських земель до адміністративної системи Російської імперії.

На початку ХХ століття Південь України складався з Катеринославської, Таврійської, Херсонської губерній. Майже вся ця територія відносилася до Одеського навчального округу. У період сьогодення це територія Херсонської, Миколаївської, Одеської, частини Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської областей, Автономної республіки Крим.

Наукова новизна дослідження. Дисертаційна праця є першим комплексним дослідженням системи жіночої освіти (початкової, середньої, професійної, вищої) Півдня України на початку ХХ століття. Дослідження проблеми проводилося за рахунок введення до наукового обігу широкого комплексу неопублікованих джерел Центрального державного історичного архіву України, м. Київ, державних архівів Херсонської, Миколаївської, Одеської, Запорізької, Дніпропетровської областей, державного архіву при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим. Узагальнення та аналіз опублікованих історичних джерел з історії освіти, сучасної літератури дало змогу висвітлити нові невідомі факти і результати вивчення проблеми.

Автором було проведено ґрунтовний науковий аналіз процесу становлення та розвитку системи жіночої освіти Півдня України на початку ХХ століття, з’ясовано вплив соціально-економічного та громадсько-політичного розвитку держави на створення мережі жіночих навчальних закладів. Зокрема, досліджений вплив реформ 1860 – 1870-х років на відкриття нових освітніх закладів для жіноцтва, Першої російської революції 1905 – 1907 років на подальший розвиток мережі шкіл, відкриття нових типів шкіл, що сприяло активному залученню жінки до промислового і суспільного виробництва, відходу від обмеженої ролі матері-дружини-господарки. Удосконалено класифікацію початкових навчальних закладів, підкреслено історичну роль російського уряду щодо законодавчого забезпечення, контролю і організації жіночих навчальних закладів.

При розгляді питання матеріального становища шкіл було поглиблено розкриття значної допомоги громадськості, приватних осіб, органів місцевого самоврядування освітнім закладам. Сформульована та вивчена нова проблема – жінка в єврейських, татарських, німецьких школах Півдня України у зазначений період. Надано комплексну оцінку організаційній та навчальній структурі національних шкіл, діяльності уряду та місцевої ініціативи до них, їх роль у системі освіти. Вперше розкрита загальна характеристика змісту освіти у жіночих навчальних закладах Півдня України у зазначений період, з’ясовані заходи для підвищення якості освіти та перспективи її застосування у тогочасному суспільстві.

Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається недостатньою розробленістю поставленої проблеми. Головні положення, фактичний матеріал можуть бути використані при написанні праць з історії України, історії освіти, історії розвитку національних шкіл, для подальшої наукової розробки проблеми. Матеріали дослідження можуть бути використані також при викладанні курсів з історії України, історії культури у середніх та вищих навчальних закладах, у тому числі і при розробці спецкурсів з ґендерної проблеми, краєзнавчої тематики, дослідженні історії національних меншин, проведенні культурно-просвітньої роботи.

Особистим внеском дисертанта є комплексне дослідження організації, структури, діяльності, змісту освіти жіночих навчальних закладів Півдня України на початку ХХ століття, виявлення та аналіз нових історичних джерел щодо поставленої проблеми.

Апробація дослідження. Дисертаційна робота обговорювалась на засіданні кафедри українознавства Херсонського національного технічного університету. Основні положення, результати дослідження викладені автором у доповідях на всеукраїнських та міжнародних конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція “Педагогічні засади формування у підростаючого покоління активної громадянської позиції” (Київ, 15-16 жовтня 2002); Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми підготовки фахівців на новому етапі розбудови Української держави” (Херсон, 14-15 листопада 2002); Друга Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні проблеми розвитку спеціальностей мистецтва у контексті ступеневої освіти” (Херсон, 14-15 листопада 2002); Всеукраїнська науково-практична конференція “Релігія в суспільному житті Півдня України” (Херсон, 5-6 червня 2003); Другий міжнародний науковий конгрес українських істориків “Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (Кам’янець-Подільський, 17-18 вересня 2003); Міжнародна науково-практична конференція “Ґендерна політика міст: історія і сучасність” (Харків, 18 грудня 2003); Міжнародна науково-практична конференція “Ґендерні аспекти соціальної роботи” (Херсон, 18 листопада 2004); Міжнародні науково-практичні конференції “Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє” та “Ґендерний компонент у структурі вищої технічної освіти та природничих наук” (Київ, 3-5 листопада 2005 р.).

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у восьми статтях у науково-методичних журналах, збірниках наукових праць, із яких три опубліковано у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, переліку умовних скорочень, чотирьох розділів, що, в свою чергу, поділяються на підрозділи; висновків, списку використаних джерел та літератури (696 найменувань на 60 сторінках), додатків (35 на 38 сторінках). Загальний обсяг роботи становить 288 сторінок, з них 190 сторінок основного тексту.

Подобные работы
Мінц Микола Олександрович
Розвиток початкової освіти на Півдні України (1861-1917 рр.)
Задерейчук Іван Панасович
Розвиток системи освіти в німців на півдні України. 1789-1938 рр.
Баковецька Ольга Олександрівна
Проблеми культурного життя півдня України на сторінках періодичної преси (90-ті роки ХХ століття)
Пронь Тетяна Михайлівна
Міграційні та етнічні процеси на Півдні України за доби радянської державності (на матеріалах Миколаївської та Херсонської областей)
Котляр Юрій Вадимович
Повстансько- партизанський рух українських селян у 1919- на початку 1920 рр. (На матеріалах Півдня України)
Марченко Олег Миколайович
Міське самоврядування на Півдні України у другій половині ХІХ ст.
Цибуленко Геннадій Володимирович
Кредитна кооперація на півдні України в кінці XIX- на початку XX століття
Саричев Володимир Іванович
Селянство і Радянська влада в 1925-1929 роках: проблема взаємовідносин (за матеріалами Півдня України)
Козирєв Валерій Кирилович
Запорозька спадщина на півдні України останньої чверті ХVІІІ - початку ХІХ століття
Приймак Олег Миколайович
Столипінська аграрна реформа на Півдні України (1906-1917 рр.)

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net