Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Історичні науки
Історія України

Диссертационная работа:

Гончарова Ольга Сергіївна. Національні меншини Харківщини в умовах здійснення політики коренізації (20-ті - початок 30-х років ХХ століття) : дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Харківський національний педагогічний ун-т ім. Г.С.Сковороди. — Х., 2006. — 254арк. — Бібліогр.: арк. 175-226.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми. Україна – багатонаціональна держава, в якій разом із домінуючим корінним населенням – українцями, проживає понад 130 національних меншин. Тому для неї врахування їх життєвих інтересів є перманентно актуальним і потребує постійної уваги, вивчення та аналізу. На сучасному етапі творення незалежної, правової, демократичної держави та інтеграції України до європейського співтовариства розвиток міжнаціональних відносин набуває нового значення. Демократичний розвиток суспільства можливий тільки за умови рівноправних політико-правових, економічних та культурних стосунків між національностями, що проживають в Україні.

Нині в Україні закладено вагоме політико-правове підґрунтя в галузі міжнаціональних відносин. Важливим кроком у формуванні належної законодавчої бази щодо забезпечення прав національних меншин слід вважати Декларацію прав національностей в Україні, ухвалену Верховною Радою України 1 листопада 1991 року. Багато норм цього політико-правового документу увійшло до Закону України „Про національні меншини в Україні”, прийнятого 25 червня 1992 року, головною метою якого є гарантування національним меншинам права на вільний розвиток. Найбільш вагомим нормативно-правовим актом у забезпеченні прав національних меншин стала Конституція України 1996 року. Ряд правових принципів і процедур, які захищають інтереси національних меншин, передбачено в законодавчих актах про громадянство, про об’єднання і організації громадян , в основах законодавства про культуру, в Законі України про мови тощо.

Створення законодавчої бази сприяло зростанню свідомості національних меншин України, перетворенню їх з об’єктів різного роду експериментів на суб’єкти політичного життя, збільшенню їхнього впливу на внутрішню і зовнішню політику держави. Недостатня увага до національного фактора в державному будівництві, приниження ролі національної свідомості в розвитку суспільства, тлумачення національних інтересів як потенційно небезпечних призводить до загострення міжнаціональних відносин, гальмує відродження демократії в державі.

З’ясуванню причинно-наслідкових зв’язків кризових явищ, прорахунків і негативних тенденцій у вирішенні національного питання на сучасному етапі повинно сприяти різнобічне вивчення історичного досвіду вирішення національного питання в Україні в перехідні періоди історії. Особливо це стосується 20-х – початку 30-х років ХХ століття, коли вперше в історії України здійснювалася політика, спрямована на забезпечення прав національних меншин. У цей час відбувається пробудження нації, з’явилися надії щодо вільного розвитку в усіх сферах суспільного життя, підтверджених впровадженням політики коренізації. З іншого боку, відбувається руйнування національних традицій, культури під прикриттям лозунгів пролетарського інтернаціоналізму. Розробка проблеми міжнаціональних відносин в історичній ретроспективі дає змогу оцінити конкретні заходи партійно-державного керівництва України в 20-х – на початку 30-х років ХХ століття щодо суспільно-політичного, економічного та культурного життя національних меншин. А це в свою чергу надає можливість глибше зрозуміти значення сучасних національних процесів, що відбуваються в нашій державі, та наперед уникнути прорахунків.

Формування демократичної моделі суспільного розвитку з розвиненими громадянськими інститутами неможливе без урахування регіональних етносоціальних, етнокультурних особливостей, оскільки їх ігнорування несе загрозу міжнаціональних конфліктів. З огляду на це, значний інтерес має історія Харківщини (Слобожанщини) – прикордонного регіону, із значним відсотком національних меншин.

Вивчення історії національних меншин регіону в період здійснення політики коренізації відкриває нові можливості з’ясування характеру та особливостей суспільно-політичних, економічних і культурних процесів в Україні в 20-х – на початку 30-х років ХХ століття.

Необхідність наукового аналізу окресленої проблеми обумовлена й відсутністю у вітчизняній історіографії узагальнюючої праці, в якій питання національно-культурного будівництва серед національних меншин Харківщини розглядалися б комплексно.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана в рамках наукової теми кафедри історії України Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди „Історія України: проблеми суспільного, політичного, культурного, економічного розвитку”.

Об’єктом дослідження є зміст, форми, напрямки політики коренізації та наслідки її здійснення на Харківщині у 20-х – на початку 30-х років ХХ століття.

Предметом дисертаційного дослідження є демографічні, суспільно-політичні, соціально-економічні та культурно-освітні процеси в середовищі національних меншин регіону.

Мета і завдання дослідження. Мета – на основі аналізу особливостей соціального, економічного, культурного життя дати комплексну характеристику національних меншин Харківщини у 1920-х – на початку 1930-х років.

Досягнення поставленої мети пов’язано з вирішенням таких завдань:

шляхом історіографічного аналізу визначити напрямки і рівень наукового дослідження проблеми у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, з’ясувати ступінь репрезентативності джерельної бази для здійснення дослідження;

здійснити комплексний аналіз етнодемографічних, етносоціальних процесів у регіоні;

розкрити передумови та принципи національної політики радянської влади щодо національних меншин та дослідити форми і методи її практичної реалізації в регіоні;

визначивши особливості професійної та господарської діяльності, дослідити процеси соціально-економічного розвитку національних меншин в умовах радянської системи господарювання та з’ясувати роль представників національних меншин у розвитку промисловості та сільського господарства регіону;

конкретизувати досвід розвитку системи освіти для національних меншин Харківщини, виявити її позитивні та негативні тенденції, дослідити проблеми розвитку національних культур регіону як складову історії культури України.

Методологічна основа дослідження. Методологічними засадами дисертації є комплексний підхід, що базується на принципах історизму та об’єктивності. Для створення об’єктивної картини існування національних меншин Харківщини в умовах здійснення політики коренізації у 20-х – на початку 30-х років ХХ століття використовувалися загальнонаукові, конкретно-історичні та міждисциплінарні методи дослідження. У роботі знайшли застосування загальнонаукові методи евристики, опису та аналогії. Найбільшу цінність мали конкретно-історичні методи: історико-генетичний, історико-порівняльний та історико-типологічний, оскільки вони дали змогу ретельніше осмислити суть заходів, передбачених в рамках здійснення політики коренізації. Серед міждисциплінарних методів у роботі знайшли застосування соціально-психологічний, статистико-аналітичний та метод кількісного і формального аналізу.

Хронологічні межі дослідження (20-ті – початок 30-х років) дають змогу розглянути найбільш важливі тенденції економічного, соціального та культурного розвитку національних меншин регіону. Початок періоду пов’язаний з прийняттям урядових постанов, які визначили напрямки діяльності по забезпеченню національних потреб населення України. Кінцеві рамки роботи – 1932-1933 роки – обумовлені згортанням коренізації, і як наслідок, ліквідацією національно-культурних здобутків.

Територіальні межі роботи охоплюють територію, яку займала до 1925 року Харківська губернія. Ця територія має ще й історичну назву – Слобожанщина. У 1925-1930 роках вона була поділена на округи, потім райони, а з 1932 року отримала назву Харківська область. Це прикордонний з Росією регіон, що має строкате, за національністю, населення, де була своя специфіка у здійсненні етнонаціональної політики. Цим і обумовлений вибір регіону дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше комплексно, на базі вперше залучених до наукового обігу джерельних матеріалів, досліджується державна етнополітика на Харківщині, участь національних меншин в соціально-економічних перетвореннях та культурному житті регіону. Дисертантка простежила зміни в національному складі населення Харківщини вказаного періоду, особливу увагу звернула на рівень урбанізації та асиміляції національних меншин.

У роботі вдалося розширити уявлення про напрямки та методи державного регулювання міжнаціональних відносин. На основі аналізу державної політики, що вела до появи національно-адміністративних одиниць, соціально-економічного і культурного будівництва серед національних меншин України, розкривається мета і засоби здійснення політики коренізації на Харківщині, висвітлюються механізми і наслідки контролю з боку партійно-державних органів за її виконанням, аналізуються фактори, які вплинули на еволюцію ставлення населення регіону до національної політики радянської влади.

Завдяки аналізу практичних дій по втіленню в життя національної, соціально-економічної політики радянської держави робиться висновок про те, що радянська система об’єктивно сприяла асиміляційним процесам, і тому національні меншини були приречені на денаціоналізацію.

Авторкою вперше зроблено всебічну характеристику діяльності навчальних закладів та культурно-освітніх установ з точки зору інтересів національних меншин.

Практичне значення результатів дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані науковцями в подальших дослідженнях з історії України, історії народної освіти і культури, історії Харківщини, при підготовці загального лекційного курсу та спецкурсів з історії України, краєзнавчої літератури, курсових і дипломних робіт, експозицій краєзнавчих музеїв. Основні положення і висновки дисертації можна впроваджувати в навчальний процес вузів України як допоміжний матеріал для спецкурсів і спецсемінарів з історії міжнаціональних відносин. Матеріали дослідження, висновки і узагальнення можуть бути використані в ході реалізації концепції розвитку національних меншин на сучасному етапі державотворення, національного виховання учнів і студентів та популяризації в середовищі національних меншин історико-культурних знань. Висновки і рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути творчо використані громадськими організаціями, Міністерством освіти і науки України, місцевими органами влади для вирішення найближчих проблем задоволення потреб національних меншин на сучасному етапі.

Публікації. Результати дисертації опубліковані в трьох фахових статтях у збірниках наукових праць та оприлюднені на чотирьох конференціях. Загальний обсяг публікацій 1,9 друкованих аркушів.

Структура дисертаційного дослідження. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 254 сторінки, у тому числі 174 сторінки основного тексту, 52 сторінки списку використаних джерел (... найменування) і 28 сторінок додатків

Подобные работы
Панов Ален Володимирович
Томаш Масарик і його ставлення до проблем Закарпаття в 2030роках ХХ століття
Доценко Віктор Олегович
Єврейське громадське землеоблаштування в Україні (20-ті - 30-ті роки ХХ століття)
Зінченко Алла Григорівна
Дитяча безпритульність в Радянській Україні в 20-х - першій половині 30років ХХ століття
Жуковський Олександр Іванович
Національні меншини Правобережної України у 20-ті роки ХХ століття: суспільно-політичний та культурний розвиток
Обидьонова Ольга Вікторівна
Національні меншини Донбасу в 20-30-ті роки XX століття
Пивоварська Каріна Борисівна
Вірменська національна меншина в Україні у 20-30-ті роки XX століття
Міронова Ірина Сергіївна
Культура національних меншин Півдня України в 20-30-і роки XX століття
Субочєв Ігор Володимирович
Діяльність органів юстиції України в умовах здійснення політики колективізації на селі (1928-1933 рр.)
Рожкова Людмила Іванівна
Здійснення політики українізації на Лівобережній Україні в 20-х - на початку 30-х рр. XX ст.
Коляструк Ольга Анатоліївна
Преса УСРР в контексті політики українізації (20-30-ті роки XX ст.)

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net