Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Історичні науки
Історія України

Диссертационная работа:

87. Заруба Віктор Миколайович. Українське козацьке військо в російсько-турецьких війнах останньої чверті XVII століття: дис... д-ра іст. наук: 07.00.01 / НАН України; Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича. - Л., 2004.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми. Боротьба українського народу проти навал чамбулів Кримського ханства та експансії Османської імперії посідає чільне місце серед найважливіших сюжетів історії України. Відсіч грабіжницьким зазіханням ханського Криму й усунення загрози загарбання з боку султанської Туреччини стали для українців історичною необхідністю, наріжним питанням їхнього існування як нації, позаяк турецько-татарська агресія супроводжувалася не лише грабунками та уярмленням, а й, власне, геноцидом.

Збройні сили українського народу стали на захист рідної землі й активно протидіяли спустошливим набігам на зламі ХVI–XVII ст. та в 50 – 70-і роки ХVІІ ст. Не припиняли вони такі акції і в останній чверті XVII ст., коли по Україні прокотилася згубна турецько-польська (1672–1676) війна і коли полки гетьманського регіменту Лівобережної України взяли безпосередню участь у першій (1676–1681) та другій (1686–1700) російсько-турецьких війнах. Досліджуючи участь у них козацтва, вивчаємо поглиблено такі історичні проблеми, як міжнародні й міждержавні зв’язки; геополітичні інтереси Москви, Варшави і Стамбула щодо українських земель; Україну як об’єкт і суб’єкт міжнародного права; дипломатичну боротьбу і міждержавні угоди з розподілу українських земель.

Обрана тема на часі і в плані з’ясування історичної правди щодо стосунків з Росією саме сьогодні, коли триває процес економічної інтеграції та політичної диференціації з нашим північно-східним сусідом. Йдеться про те, що український народ, його державність і збройні сили теж брали участь у творенні Російської імперії, в історичній, політичній і матеріальній спадщині якої йому тепер відмовляють. Саме студіюючи участь і роль козацького війська у війнах останньої чверті ХVІІ ст., дізнаємося, що Московське царство, а потім Петербурзька імперія виросли й завдяки значним матеріальним та людським жертвам українців, що саме козацьке військо відіграло визначну роль у відвоюванні Причорномор’я, Приазов’я, підкоренні Криму. І сьогоднішня належність цих земель Україні не лише історичне право, але й історична справедливість як ціна за ті незліченні жертви, котрі поклав наш народ на вівтар боротьби з агресором.

Час, що вивчається в дисертації, є одним із суттєвих періодів національного державотворення, в якому втілилося споконвічне прагнення українців до створення власної державності, політичного самоутвердження і самоідентифікації. Результати дослідження історії війська як державної структури, частини державного механізму в умовах війни з загарбниками стануть і сьогодні в нагоді для національного й патріотичного виховання, в державотворчих процесах, сприятимуть подоланню психофізичного комплексу меншовартості, в поглибленні знань про державні, правові, військові та історичні засади модерної України. Тому означена проблема видалася дисертанту актуальною, такою, що потребує ретельного опрацювання.

Мета дисертації - всебічне й комплексне розкриття ролі, значення і форм участі українського козацького війська в російсько-турецьких війнах останньої чверті ХVІІ ст. Для її досягнення автору довелося вирішити такі завдання:

– опрацювати й систематизувати наявні дослідження з проблеми та проаналізувати процес становлення історіографії питання, визначити провідні теми, найменш досліджені попередниками;

– виявити, зібрати й структурувати архівні та друковані джерела, здійснити експертизу вірогідності нових і вже відомих джерел, ввести їх у науковий обіг;

– дослідити склад, організацію, комплектацію, забезпечення, керування козацького війська і на підставі аналізу історичних подій останньої чверті ХVІІ ст. показати його практичні дії, озброєння та військове мистецтво;

– здійснити теоретичну реконструкцію міжнародної правосуб’єктності станово-територіальних державницьких утворень тогочасної України, розкривши роль українського питання в тодішніх міждержавних стосунках;

– вивчити причини, форми та напрямки турецько-татарської агресії в означений період, з’ясувати напрямки та форми опору їй українського народу, довівши на фактах функціонування створеної ним системи оборони;

– проаналізувати хід російсько-турецьких війн за Україну, встановити їхні хронологічні рамки, етапи, простежити перебіг подій у контексті міжнародних відносин, розкрити специфіку стратегії і тактику дій як козацьких з’єднань у конкретних бойових умовах, так і армій інших держав, встановити нові факти, уточнити відомі;

– довести, що участь українських козаків у війнах докорінно змінювала суть конфліктів і міжнародних взаємин, пов’язаних з ними, показати історичне значення боротьби з агресорами.

Об’єктом дослідження є участь українського народу в антиосманській боротьбі країн Європи, а предметом – козацьке військо та його роль в означених подіях. Хронологічні рамки окреслені останньою чвертю ХVІІ ст. – 1675–1700 рр., часом, коли склалися передумови російсько-турецьких конфліктів і коли відбувалися головні військові акції на території України.

Методологічною основою дисертації стали принципи історизму й об’єктивності. Застосовано також загальнонаукові та конкретно-історичні методи дослідження: структурно-функціональний, історико-генетичний, порівняльно-історичний, системний, проблемно-хронологічний, персонологічний, біографічний, просопографічний, періодизації та класифікації. З допомогою структурно-функціонального аналізу досліджувався взаємовплив систем різних рівнів, тобто як на хід і результати війн впливали стан військ, політика держав тощо. Історико-генетичний метод допоміг розкрити послідовність зміни реальності, що вивчається, – в даному разі становлення, зміцнення та розвиток козацького війська й передумови, причини, хід, наслідки та значення російсько-турецьких війн. Користуючись проблемно-хронологічним методом, складено періодизацію військових акцій, створено струнку систему причинно-наслідкових зв’язків між проблемами в їхньому хронологічному розвитку в певних регіональних масштабах і рамках. З допомогою порівняльно-історичного методу здійснено аналіз документів, праць, джерел і встановлено вірогідність тих чи інших фактів проблеми, яка досліджувалася, зіставлено функціональні особливості ворогуючих армій та політику сусідніх держав щодо України. Означені методи в комплексі дозволили якомога повніше досягти поставленої мети, іти від аналізу до синтезу і від синтезу до аналізу, сходячи від конкретного до абстрактного і навпаки.

Зв’язок з науковими програмами. Робота виконана відповідно до наукових програм дослідження історії України ХVI–XVІІ ст., які здійснюються у відділі історії середніх віків Інституту українознавства імені І.Крип’якевича НАН України, а також пов’язана з проблематикою теми: “Джерела давньої історії України: методика дослідження, публікації”.

Наукова новизна праці визначається тим, що вперше в історіографії антиосманська боротьба українського народу в останній чверті ХVІІ ст. вивчається комплексно й усебічно. З безпосереднім дослідженням бойових дій пов’язуються: розгляд складу збройних сил України, озброєння, військове мистецтво, міжнародні та міждержавні стосунки навколо України, внутрішнє і зовнішньополітичне становище Порти і Ханату, ретельно зібрано, вивчено, опрацьовано й проаналізовано історіографічну та джерельну базу теми, переглянуто трактування і характеристики найважливіших подій перших російсько-турецьких війн, що існують у науковій літературі. На відміну від попередніх досліджень, у яких нівелювалася роль козацького війська керівною діяльністю російських воєначальників, дипломатичною боротьбою царського уряду, військові акції розчинялися в загальноісторичному потоці політичних подій, подавалися як результат діяльності царів, їхніх фаворитів, інтриг і зовнішньополітичної кон’юнктури, вперше комплексно зроблено спробу виокремити означену проблему з подій останньої чверті ХVІІ ст., розкрити роль і значення в них саме українського козацького війська. Уперше ретельно досліджено в єдиному цілеспрямованому потоці факти антиосманської боротьби в Україні, які органічно інтегруються до загальноєвропейського історичного процесу, а відтак подано міжнародний контекст діяльності українського козацького війська. Автор увів у науковий обіг низку нових і раніше не використаних джерел, відкрив для історії та істориків непересічну постать полковника І. Новицького та його архів.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що ним уперше в історичній науці поставлено і сформульовано подібну тему, запропоновано низку нових положень і рішень проблеми, значно оновлено джерельну базу, подано декілька масштабних подій, до цього невідомих науці. Також структуровано досліджені процеси, побудовано їхню науково-історичну модель, чітко визначено етапи розвитку, міжнародну ситуацію та станову, територіальну і політико-правову специфіку. В дисертації дістали подальший розвиток і конкретизацію факти, висновки і узагальнення, що мають пріоритетне практичне й теоретичне значення. Працю насичено значною кількістю нових фактів і подій, які дозволяють по-іншому оцінити роль і значення бойових дій перших російсько-турецьких війн в Україні.

Практичне значення одержаних результатів обумовлюється можливістю їхнього застосування і використання під час написання дисертацій, монографій, узагальнюючих праць та навчальних посібників з історії України, її збройних сил, історії воєн, військового мистецтва, міжнародних та міждержавних взаємин, проблем державотворення, історії українсько-російських стосунків. Зроблені висновки й узагальнення допоможуть при підготовці відповідних лекційних курсів у вищих і середніх навчальних закладах. Використання регіонального матеріалу дає змогу залучити його для розробки краєзнавчих студій.

Апробація дослідження розпочалася у 1990 р. обговоренням рукопису на засіданні кафедри історії СРСР та УРСР Дніпропетровського державного університету і рекомендацією до друку як монографії (вийшла у 1993 р.). Окремі положення оприлюднено на нарадах, конгресах, конференціях, симпозіумах і “круглих столах”, зокрема на студентській науковій конференції ДДУ, присвяченій 325-річчю Переяславської Ради (грудень 1978 р.); Першій дніпропетровській обласній конференції з історичного краєзнавства (квітень 1989 р., м. Дніпропетровськ); Першому (серпень 1990 р., м. Київ), Другому (серпень 1993 р., м. Львів), Третьому (серпень 1996 р., м. Харків), Четвертому (серпень 1999р., м. Одеса) та П’ятому (серпень 2002 р., м. Чернівці) міжнародних конгресах україністів; Науково-практичній конференції, присвяченій 135-річчю з дня народження Д.І.Яворницького (жовтень 1990 р., м. Дніпропетровськ); міжнародній теоретичній конференції “Збройні сили України: історія та сучасність” (вересень 1991 р., м. Львів); міжнародній науковій конференції “Культура Півдня України” (жовтень 1991 р., м. Одеса); науковій конференції “Исследование Литовской метрики” (листопад 1991 р., м. Вільнюс); науковій конференції “Українська геральдика: минуле, сучасне, перспективи” (листопад 1991 р., м. Львів); Першому конгресі українських істориків (травень 2000 р., м. Чернівці); міжнародних науково-практичних конференціях “Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ” (жовтень 2002 р., м. Дніпропетровськ) та “Формування національних і загальнолюдських цінностей в системі вищої історичної освіти” (квітень 2003 р., м. Дніпропетровськ). Дисертацію обговорено на засіданні відділу історії середніх віків Інституту українознавства імені І. Крип’якевича, де вона затверджена і виконана, а також на засіданні кафедри теорії та історії держави і права Юридичної академії (ЮА) МВС України, де працює автор. Її текст ухвалено до друку як монографію вченими радами Юридичної академії та Інституту українознавства. Положення дослідження здобувача вже використані в статтях і кандидатських дисертаціях В.В. Станіславського (1996 р.) та О.Г. Сокирка (2000 р.), а також у публікаціях останніх років Н. Яковенко, О. Кресіна, Т. Чухліба, С. Ляха, Малій енциклопедії “Українське козацтво” (Запоріжжя, 2001), у спецкурсах з історії України для студентів Київського університету (О. Сокирко), ЮА МВС (Л. Архипенко, Л. Добробог).

Публікації за означеною темою складають 43 позиції: 2 монографії, 1 збірник статей, 2 брошури, 16 статей у збірниках наукових праць, 9 журнальних статей, 9 газетних статей, 3 примірники тез доповідей, 1 рецензія. Опубліковані праці автора написані виключно особисто, без участі співавторів, пройшли апробацію, дістали схвальні відгуки вчених, мають високий індекс посилань.

Структура дисертації визначена проблемно-хронологічним підходом до теми. Вона надрукована на 464 сторінках (31,7 обл. вид. аркушів) і складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, який становить 445 найменувань, іменного покажчика, переліку умовних позначень.

Подобные работы
Стороженко Іван Сергійович
Богдан Хмельницький і Запорозька Січ кінця XVI – середини XVII століть (генезис, еволюція та реформування організаційної структури Січі)
Савченко Сергій Володимирович
Рецепція спадщини Київської Русі в Україні кінця XVI-XVII століття
Плевако Ігор Григорович
Сеймик Волинського воєводства у другій половині XVII століття.
Кривоший Олександр Петрович
Жінка в суспільному житті України (друга половина XVI - перша половина XVII століття)
Бочан Петро Олегович
Україна в поглядах німецьких і французьких вчених, послів і мандрівників XVII-XIX століть.
Спінул Олександр Вікторович
Київський митрополичий дім в кінці XVII - XVIII століттях
Бодров Юрій Іванович
Уманське козацтво в українському визвольному русі (середина XVII - початок XVIII століття)
Шевченко Тетяна Миколаївна
Єзуїтське шкільництво на українських землях останньої чверті XVI - середини XVII ст.: засади функціонування навчальних закладів та освітні кадри
Вінниченко Олексій Олександрович
Шляхетські сеймики Руського і Белзького воєводств Речі Посполитої в останній чверті XVI - першій половині XVII ст.
Ринсевич Вячеслав Петрович
Колекція Олександра Лазаревського як джерело історії України другої половини XVII століття

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net