Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Історичні науки
Історія України

Диссертационная работа:

Федака Сергій Дмитрович. Політична історія України-Русі доби трансформації імперії Рюриковичів (XII століття): дисертація д-ра іст. наук: 07.00.01 / Харківський національний ун- т ім. В.Н.Каразіна. - Х., 2003.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність тематики. Створення наукової картини вітчизняної політичної історії ХІІ ст. глибоко актуальне як у контексті нинішнього процесу українського державотворення, так і з огляду на внутрішні потреби історичної науки, необхідності вивчення традиційних білих плям не лише нещодавнього минулого, а й віддаленіших віків. Традиційна маловивченість ХІІ століття зумовлена складною етнополітичною природою тогочасних процесів. Саме тоді різко загострюється протистояння політичних еліт (боярсько-купецьких) різних регіонів Русі, формуються відмінні геополітичні орієнтації окремих земель, посилюються етнополітичні відмінності їхнього населення. Протистояння окремих земель набули дуже жорсткого характеру. Це були вже далеко не внутрішні чвари всередині роду Рюриковичів, а всебічна міждержавна боротьба у військовій, дипломатичній, торгово-економічній, церковно-релігійній та інших сферах. Саме тоді вперше чітко і глибоко проявилися суперечності між Україною-Руссю і Суздальською землею, між останньою і Новгородом, між Новгородом і полоцько-мінськими (білоруськими) землями тощо. Ці вже не міжкнязівські, а етнополітичні конфлікти погано вписувалися в схеми офіційної російської ХІХ ст. чи радянської історіографії ХХ ст., тому вони переважно ігнорувалися.

Дослідження обраного, здавалося б, дуже далекого від сьогодення періоду актуальне як в академічному сенсі (розробка і реалізація нових комплексних підходів до традиційних джерел), так і в політичному відношенні. Аналіз історії ХІІ ст. проливає світло на вікові геополітичні інтереси українського етносу (тоді – народності, нині – нації), з’ясовує корені, причини і механізми соборності українського етносу і його етнічної території, виявляє тривалі закономірності вітчизняної політичної історії.

Зв’язки з науковими програмами. Досліджувана тематика пов’язана з науковою темою “Історія та історіографія західноукраїнських земель”, що довгі роки вивчається в Ужгородському національному універститеті.

Предметом дослідження є політична історія України-Русі ХІІ ст. – міжкняжі стосунки, еволюція державності, соціально-політичні, воєнно-політичні, церковно-політичні події на теренах колишньої імперії Рюриковичів (Київської Русі), особливо на її південно-західних (українських) землях, узяті в широкому міжнародному контексті. Об’єктом вивчення є весь обшир наявних писемних, а частково й археологічних і фольклорних джерел тієї доби.

Мета дисертації – з’ясувати роль і місце політичних процесів на теренах України-Русі ХІІ ст. у загальному багатовіковому контексті українського державотворення, створити цілісну концепцію тогочасного розвитку України-Русі, в якій було б органічно пов’язано процеси етнічні (початок оформлення і зміцнення української народності), територіально-політичні (консолідація Подніпров’я і західніших українських земель, зміцнення зв’язків руських земель з Половецьким Степом), соціально-політичні, воєнно-дипломатичні, церковні тощо. Серед окремих завдань роботи – виявлення основних рушійних сил політичного розвитку України-Русі, розкриття політичної механіки міжкняжих взаємин, з’ясування реального балансу тогочасних відцетрових і доцентрових процесів, аналіз подій внутрішньої історії у широкому міжнародному контексті, виявлення геополітичних пружин внутрируських конфліктів; оцінка співвідношення суб’єктивних і об’єктивних чинників, що впливали на тодішнє політичне життя, зокрема на усобиці; тісна ув’язка перипетій військово-політичної історії з економічною, соціальною і церковною.

У дослідженні використано методи сучасного літописознавства: перехресний аналіз джерел, контент-аналіз, семантично-лексичний аналіз окремих свідчень, синтез взаємодоповнюючих відомостей та інші. Широко застосовується історико-юридичний інструментарій. Аналіз подій ведеться через призму еволюції державного устрою Київської Русі, а також форм правління на різних стадіях розвитку Русі.

Географічними межами дослідження є межі п’яти князівств України-Русі ХІІ ст. (Київське, Чернігівське, Переяславське, Волинське, Галицьке), але розглянуто й пов’язані з ними події в інших землях імперії Рюриковичів, сусідніх державах.

Хронологічні рамки – 1097-1205 роки, від Любецького з’їзду, що був важливою віхою в процесі трансформації імперії Рюриковичів і великою мірою визначав подальшу політичну історію цілого століття, до розпаду держави Романа Великого – першої реалізованої спроби держави в рамках українських етнічних земель.

Наукова новизна. Дисертація практично вперше в українській історіографії розглядає відрізок ХІІ ст. з такою мірою деталізації. Тут подано оперті на максимум джерел, різнобічно вмотивовані історико-політичні портрети усіх найвпливовіших князів України-Русі ХІІ ст. Вперше українську історію введено в такий широкий контекст, порічно прослідковано вплив хрестоносної епопеї на внутрішньоруську ситуацію.Пропонується оригінальна структуризація процесу трансформації держави Рюриковичіву ХІІ ст.: імперія – федерація – конфедерація – окремі незалежні держави.

На захист виносяться такі положення:

– у ХІІ ст. Київська Русь здійснила таку еволюцію: імперія – федерація – конфедерація – система окремих держав, що активно протистояли одна одній; названа трансформація носила далеко не лінійний характер, мало місце як повернення до пройдених етапів, так і забігання наперед, одночасне співіснування елементів імперського, федеративного, конфедеративного політичних організмів тощо;

– імперський характер Київської Русі зумовлювався тим, що різні землі її населялися різними етносами (як слов’янськими, так і неслов’янськими), причому більшість з них мали свої державні або протодержавні утворення всередині єдиного імперського організму;

– нерівномірний розвиток різних частин імперії призвів до її еволюції спершу у федерацію земель-держав, кожна з яких намагалася нічим не поступатися сусідам, що вело до подальших конфліктів і наступної еволюції федерації вже у конфедерацію зі значним ослабленням зв’язків між землями-державами, а отже і з ослабленням конкуренції між ними;

– повністю подолати пережитки внутрішнього протистояння різних земель, тих конфліктів, які зародилися ще в рамках імперії і зумовлювалися різним геополітичним положенням її частин, не вдалося і на стадії конфедерації, тому держава Рюриковичів наприкінці ХІІ ст. остаточно розпадається на чотири окремі утворення, кожне зі своєю складною внутрішньою структурою – Україну-Русь (п’ять південних князівств), республіку св.Софії (Новогород з його численними володіннями), Полоцько-Мінську землю, Суздальщину, до якої тяжіли рязансько-муромські землі; Смоленщина ж у ХІІ ст., не відіграючи самостійної ролі, час від часу примикала то до одного, то до іншого з чотирьох вищеназваних комплексів;

– якщо військово-політичний поштовх до еволюції державного устрою Київської Русі дали княжі усобиці кінця ХІ ст. між онуками Ярослава Мудрого, то юридичний – Любецький з’їзд, причому половецька загроза відігравала роль консервативного чинника в процесі державної еволюції Русі, сприяла стагнації імперських структур і механізмів;

– причини трансформації імперії Рюриковичів корінилися у штучному характері цього утворення, воно виявилося загалом неадекватним етнодержавним організмом для руського феодалізму, для Русі з її величезними обширами, поліетнічним населенням з різним рівнем політичного розвитку, протилежними геополітичними орієнтаціями окраїн; провідною силою, що очолила процеси трансформації імперії стали міста, зокрема міська верхівка (боярсько-купецькі групи найбільших міст Русі);

– внутриполітична ситуація на Русі сильно залежала від перипетій хрестоносного руху, зокрема від його впливу на функціонування тодішніх трансєвразійських торгових шляхів; посилення хрестоносців на Близькому Сході вело до активізації торгових шляхів з Леванту до Італії і занепаду кружного шляху через Візантію і Русь на Захід, зменшення торгового значення Києва, а відтак і міжкняжої боротьби за цю столицю; навпаки – послаблення хрестоносців у кінцевому підсумку збурювало ситуацію навколо Києва, найгостріші усобиці на Русі слідують у часі безпосередньо за найсильнішими поразками хрестоносців на Сході;

– основним змістом політичної історії України-Русі (за іншою термінологією – Південно-Західної Русі) ХІІ ст. були постійні спроби окремих князів об’єднати під єдиною владою 5 її князівств, тобто українські етнічні землі; для цього використовувався різний політичний інструментарій: імперський (Мономахом і Мстиславом Великим), федеративний (Всеволодом ІІ), конфедеративний (Ростиславом), елементи унітарної монархії (Романом Великим, почасти Рюриком).

Практичне значення. Матеріали даного дослідження можуть бути використані при творенні загальних курсів історії, теоретичної політології, українознавства тощо.

Матеріали дисертації апробовано в 42 публікаціях, виступах на 15 міжнародних та всеукраїнських конференціях (7 в Ужгороді 1997-2002 р., у Переяславі 1998 р., в Чернівцях 2000 р., Москві 2000 р., Путивлі 2000 р., Львові 2000 р., Слов’янську 2000 р., Харкові 2000 р., Одесі 2001 р., Львові 2001 р., Києві 2001 р., Москві 2002 р., Чернівцях 2002 р.). Виступи на більшості з них опубліковано. Апробацію здійснено також у формі спецкурсу в Ужгородському університеті.

Структура дисертації. Дисертація обсягом 395 с. складається зі вступу (5 с.), основної частини (309 с.), висновків (7 с.) і списку літератури (70 с., 1241 позиція, в тому числі 131 джерельна). Основна частина налічує 4 розділи: перший – історіографічно-джерелознавчий, решту присвячено трьом часовим проміжкам: 1097 – 132, 1132 – 1180, 1180 – 1205 р. Кожний розділ поділяється на параграфи.

Подобные работы
Носкова Інна Аркадіївна
Кримські болгари в ХІХ - на початку ХХ століття: історія та культура
Стяжкіна Олена Вікторівна
Жінки в історії української культури другої половини XX століття
Крижановська Наталя Євгенівна
Історія хорового мистецтва Миколаївщини кінця ХVІІІ - початку ХХІ століття
Третяк Кирило Олегович
Історія забудови та архітектури Києва наприкінці XIX-початку XX століть
Товстоляк Надія Миколаївна
Меценати і суспільні діячі Тарновські, їх місце і роль в історії України XIX ст.
Барановська Наталія Петрівна
Чорнобиль в новітній історії України: влада і суспільство
Чабан Анатолій Юзефович
Середнє Подніпров'я в історії України з найдавніших часів ХV11 ст. (Геополітичний аспект)
Юркова Оксана Віталіївна
Діяльність науково- дослідної кафедри історії України М.С.Грушевського (1924-1930 рр.)
Король Анна Іллівна
В.Г.Сарбей – дослідник історії України
Сминтина Олена Валентинівна
Історія населення України в ІХ-VІ тис. до н.е. (екологічний аспект)

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net