Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Юридичні науки
Адміністративне право, фінансове право, інформаційне право

Диссертационная работа:

Задихайло Олена Анатоліївна. Організація управління культурою в Україні (адміністративно-правовий аспект): дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2006.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми дослідження. Актуальність теми дослідження зумовлена насамперед тією обставиною, що з проголошенням незалежності України й переходом її економіки до ринкових відносин загострилися питання вирішення соціальних проблем, у тому числі й у сфері культури.

Процеси державотворення в Україні вимагають підвищення якості й ефективності управлінської діяльності в цій галузі, функціональної результативності роботи органів державного управління культурою, формування на підґрунті сучасних наукових досліджень відповідних методів управління з урахуванням специфіки цієї сфери суспільних відносин.

Культура є головним чинником, що визначає духовний розвиток нації, вона є показником її самобутності. Саме через культуру утверджуються її духовні та моральні ідеали, втілюються гуманістичні ідеї, загальновизнані людські цінності, забезпечується збереження і примноження культурних надбань. Як свідчить світовий досвід, розвиток і вдосконалення культури є однією з вирішальних умов суспільного й соціального прогресу.

В умовах сьогодення культурна галузь держави відчула на собі певні проблеми, пов’язані в основному з недостатнім її фінансуванням і неефективним використанням бюджетних ресурсів, з неузгодженістю між офіційною культурною політикою держави й сучасними тенденціями розвитку культури, практичною відсутністю всебічного аналізу й моніторингу культурної діяльності, невідповідністю законодавства в цій сфері європейським нормам і стандартам та ін. При цьому, однією з основних причин такого стану, як уявляється, є недостатньо високий рівень ефективності державного управління культурою.

Для більш повної реалізації потенційних можливостей впливу культури на суспільний прогрес потрібна науково обґрунтована стратегія. Її формуванню й реалізації повинна активно сприяти юридична наука, зокрема, наукові пошуки, пов’язані з удосконаленням управлінських відносин у сфері культури.

Разом із тим слід зазначити, що на нинішній час теоретичним питанням державного управління культурою в Україні приділяється недостатньо уваги. Стисла характеристика організаційно-правових питань управління культурою в Україні надається, по суті, лише в навчальній літературі з адміністративного права, але немає сучасних монографій, присвячених проблемам державного управління культурою в країні. Це є свідченням того, що питання організації управління культурою в державному масштабі ще недостатньо досліджені, хоча зазначена проблема становить собою досить значний теоретичний і практичний інтерес.

Важливість та актуальність проблеми вдосконалення державного управління культурою спонукали авторку звернутися до теоретичного аналізу зазначеної теми.

У дисертації містяться пропозиції по вдосконаленню системи органів управління культурою, внесенню змін до законопроектів і чинних нормативно-правових актів у сфері культури та по їх узгодженню із законодавчими актами, що регулюють інші сторони суспільно-економічного життя.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з комплексною цільовою програмою № 0186.0.070865 «Права людини і проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні», яка розробляється в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 22.03.2002 р., протокол № 10.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному аналізі теоретичних і практичних проблем організації управління культурою в Україні, визначенні шляхів їх вирішення, а також у накресленні основних напрямків удосконалення законодавства у сфері культури.

Виходячи з цього, дисертантка ставить перед собою наступні завдання:

– визначення основних пріоритетів державної політики в галузі культури в Україні з урахуванням світових тенденцій її розвитку;

– здійснення аналізу законодавства у сфері культури як важливого засобу реалізації державного управління культурою;

– визначення правового положення органів державного управління в галузі культури, специфіки діяльності кожного з них, проведення аналізу їх повноважень;

– дослідження основних напрямів удосконалення діяльності системи органів управління культурою;

– аналіз повноважень органів місцевого самоврядування в галузі культури;

– визначення ролі й місця громадських об’єднань в управлінні культурою;

– розкриття змісту адміністративно-правового регулювання діючої мережі закладів та установ культури в Україні;

– виявлення особливостей адміністративно-правового регулювання окремих закладів і установ культури в Україні;

– формулювання пропозицій по вдосконаленню законодавства у сфері культури.

Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення управлінської діяльності в галузі культури.

Предметом дослідження є організаційні та правові засади управління культурою в Україні.

Методи дослідження. Методологічним підґрунтям наукового дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. На всіх етапах дослідження використовувалися такі методи наукового пізнання, як діалектичний, системно-структурний, історичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, соціологічний, статистичний, прогнозування та ін. За допомогою діалектичного методу поглиблено понятійний апарат, визначено сутність та особливості державного управління у сфері культури. Засоби системно-структурного методу дослідження надали можливість проаналізувати галузь управління культурою як єдину систему, в межах якої існує низка управлінських підсистем, створених для управління різними самостійними сферами культурної діяльності. Історичний метод послужив дослідженню процесів становлення і розвитку системи органів державного управління культурою. Застосування порівняльно-правового методу допомогло дослідити законодавче регулювання окремих напрямів діяльності у царині культури у деяких зарубіжних країнах і запропонувати рекомендації щодо запозичення світового досвіду в процесі удосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері. Формально-логічний і соціологічний методи дослідження послужили окресленню ролі й місця культури у сфері державного управління, її особливостей і призначення.

Теоретичною основою дисертації стали наукові положення, що містяться в роботах таких учених, як В.Б. Авер’янов, В.Г. Афанасьєв, А.Б. Агапов, Г.В. Атаманчук, І.Л. Бачило, Ю.П. Битяк, К.-Л.К. Валанчюс, О.І. Генісаретський, А.О. Гошко, І.Є. Дискін, В.В. Зуй, І.Г. Ігнатченко, В.М. Кампо, А.С. Кармін, Г.І. Мальцев, А.П. Мельников, Г.І. Муромцев, В.С. Нерсесянц, А.В. Оболонський, І.М. Пахомов, Б.А. Пережняк, В.Д. Рудашевський, П.П. Селіванчик, Ю.М. Столяров, В.І. Шабайлов та ін.

Емпіричну базу дослідження склали: дані статистичних звітів про роботу органів управління культурою; законодавство, що регулює діяльність органів державного управління культурою, органів місцевого самоврядування, закладів та установ культури; опитування (у тому числі за допомогою анкет) практичних працівників галузі культури. У роботі враховувався також особистий досвід роботи дисертантки у цій сфері протягом 11 років.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням організації управління культурою в Україні, здійсненим з урахуванням нових ідей і тенденцій розвитку суспільних відносин у цій сфері, а також з визначенням напрямків удосконалення законодавства з цього питання.

На підставі проведеного дослідження в роботі сформульовано низку нових положень, висновків, пропозицій, які, на думку авторки, мають важливе значення для юридичної науки та практики, а саме:

– наводиться авторське визначення державної політики у сфері культури як концептуально оформленої системи ідей, принципів, стратегії, організаційно-практичних заходів та дій держави, спрямованих на планомірне регулювання суспільних відносин у сфері культури;

– здійснено аналіз вітчизняного законодавства у сфері культури та його класифікацію, показуються пріоритетні напрямки його розвитку;

– сформульовано конкретні пропозиції по внесенню змін до законопроектів і чинних нормативно-правових актів у сфері культури та їх узгодженню з законодавчими актами, що регулюють інші сфери суспільно-економічного життя;

– зроблено спробу дати авторське бачення вирішення проблеми централізації й децентралізації у сфері державного управління культурою стосовно перерозподілу функцій управління між центральними, регіональними й місцевими органами влади;

– визначено основні напрями вдосконалення діючої системи органів управління культурою, аргументовано необхідність оптимізації структури апарату центрального органу виконавчої влади у цій сфері, реформування структури управління в галузі кінематографії, створення системи центральних і підпорядкованих їм місцевих органів охорони культурної спадщини;

– дістали подальшого обґрунтування позиції стосовно необхідності розмежування функцій і повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у сфері культури;

– здійснено аналіз управлінських повноважень громадських об’єднань у галузі культури, обґрунтовано необхідність удосконалення законодавчого регулювання діяльності громадських об’єднань як неприбуткових організацій у цій сфері;

– сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності окремих закладів та установ культури в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані при розробці нових нормативно-правових актів і вдосконаленні вже існуючих, які стосуються регулювання діяльності у сфері культури. Вони можуть використовуватись у науково-дослідницькій, навчальній, правотворчій, правозастосовчій діяльності, а також послужити підвалинами для подальших наукових досліджень і дискусій з проблем державного управління у досліджуваній царині.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при читанні курсу «Адміністративне право України», підготовці методичних і навчальних посібників, курсів лекцій та підручників з навчального курсу «Адміністративне право України», у системі підвищення кваліфікації працівників закладів культури.

Апробація результатів дисертації. Висновки й положення поданого до захисту наукового дослідження неодноразово обговорювалися на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати дослідженої проблеми були оприлюднені на науково-практичних та наукових конференціях («Нове законодавство України та питання його застосування». – Харків, 2003. – 26-27 грудня; «Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні». – Харків, 2004. – 25 травня; „Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку” – Харків, 2005. – 21-22 листопада).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені у чотирьох статтях, опублікованих у наукових виданнях, визначених ВАК України фаховими, і трьох тезах доповідей та наукових повідомлень на науково-практичних та наукових конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою й характером дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків (після кожного розділу й наприкінці роботи), списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації становить 186 сторінок. Список використаних джерел становить 189 найменувань і займає 17 сторінок. Додатки містяться на 5-ти сторінках.

Подобные работы
Кунєв Юрій Дем'янович
Принципи побудови та вдосконалення організаційної структури органів внутрішніх справ України: загальнотеоретичні аспекти державного управління
Шуба Володимир Васильович
Адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України: загальнотеоретичні аспекти
Поляков Станіслав Юрійович
Організаційно-правові засади військової освіти в Україні (адміністративно- правовий аспект)
Лапка Оксана Ярославівна
Соціально-правовий захист працівників міліції України (адміністративно- правовий аспект)
Бандурка Олександр Олександрович
Управління державною податковою службою в Україні: організаційно-правові аспекти
Шакірова Олена Вадимівна
Правовий та соціальний захист працівників державної податкової служби в Україні (організаційно-правові аспекти)
Олефір Віктор Іванович
Державна міграційна політика України (організаційно-правовий аспект)
Оленченко Тетяна Леонідівна
Особливості відповідальності посадових осіб системи МВС України (адміністративно-правовий аспект)
Василенко Ігор Костянтинович
Протидія незаконній міграції населення країн Азії в Європу через територію України (організаційно-правовий аспект
Неугодніков Андрій Олександрович
Правовий статус адміністративного суду в Україні: адміністративно-правовий аспект

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net