Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Юридичні науки
Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Диссертационная работа:

Фатхутдінов Василь Гайнулович. Правоохоронна діяльність: природа, сутність, гуманізм (теоретико-правові та методологічні аспекти): дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський національний ун-т внутрішніх справ. — К., 2006.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми. Виключна роль держави і права у житті сучасного суспільства природним чином визначають як теоретичну, так і практичну значимість проблем, пов’язаних з державно-правовою організацією та регулюванням суспільного життя. Одним із важливих напрямків цієї діяльності є встановлення та забезпечення демократичного правопорядку, що відповідає нормам міжнародного права. Саме правопорядок є основою та невід’ємним атрибутом правової держави, що визначає реальність права, обсяг прав та свобод громадян і держави та співвідношення цих прав і свобод у реальній суспільно-політичній дійсності. Важливим засобом забезпечення згаданих прав є правоохоронна діяльність спеціальних органів держави.

Дослідження проблем правоохоронної діяльності пов’язується не лише з аналізом її сутності, змісту та природи, а і належить до тих питань, які потребують переосмислення у відповідності до змін пріоритетів у розвитку суспільства. Це пояснює актуальність аналізу ролі правоохоронних органів у забезпеченні, гарантуванні та охороні прав і свобод людини, які на конституційному рівні визначені як вища соціальна цінність.

Ключова роль людини у побудові правової держави, у встановленні правопорядку, у правоохоронній діяльності і визначила основну ідею цієї роботи – дослідити правоохоронну діяльність під кутом зору місця і ролі в ній людини. Людини як об’єкта правоохоронної діяльності і людини як суб’єкта правоохоронної діяльності.

Правоохоронні органи, з однієї сторони, покликані виконувати вимоги законів, що закріпляють права та свободи людини, з іншої – вони наділені відповідними розпорядчими повноваженнями, у тому числі і правом розробляти і приймати підзаконні акти нормативного характеру, націлені на регулювання „технологій” реалізації прав та свобод громадян. В сучасних умовах становлення української держави, коли відбувається посилення соціальної функції органів внутрішніх справ, суттєво зростає їх значення не лише як засобу захисту прав та свобод, а і їх забезпечення. При цьому їх забезпечення здійснюється як у правозастосовчій діяльності, так і нормотворчій, що є невід’ємною частиною системи правового регулювання.

У вітчизняній юридичній та філософській літературі проблеми соціального регулювання, правопорядку та правоохоронної діяльності завжди займали важливе місце та активно досліджувались. Вагомий внесок у їх розробку внесли ідеї видатних мислителів В.С. Соловйова, П.І. Новгородцева, Б.М. Чичеріна, Л.Й. Петражицького, Є.М. Трубецького, Г.Ф. Шершеневича, М.М. Коркунова, Б.О. Кістяківського, С.Л. Франка. Значне місце ця проблематика займає у сучасній науковій літературі. Питання забезпечення законності, правопорядку та правоохоронної діяльності були предметом дослідження у роботах Ю.Г. Арзамасова, А.І. Алексеєва, О.Є. Жалінського, В.М. Кудрявцева, М.С. Маясіна, В.Т. Томіна, І.В. Ростовщикова, В.В. Черданцева, В.П. Федорова.

Не були обійдені увагою і проблеми забезпечення прав людини у діяльності правоохоронних органів. Різноманітні аспекти цієї проблематики аналізувались у працях В.С. Афанас’єва, С.С. Алексєєва, М.В. Вітрука, І.Я. Дюрягіна, Н.Л. Гранат, Л.М. Колодкіна, В.В. Лазарєва, О.С. Мордовця, О.А. Лукашевої, М.Ф. Орзіха, С.В. Поленіної, В.М. Чхіквадзе.

Питання правоохоронної діяльності та прав людини є предметом дослідження сучасних вітчизняних вчених. Особливо актуальними є ідеї, викладені у працях В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, О.К. Безсмертного, І.В. Бондаренка, О.В. Зайчука, А.П. Зайця, С.Д. Гусарєва, А.М. Колодія, В.В. Копєйчикова, М.І. Козюбри, Р.А. Калюжного, Н.М. Оніщенко, П.В. Онопенка, О.В. Петришина, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, С.П. Сегеди, О.Д. Тихомирова, Ю.С. Шемшученка, О.В. Шмоткіна та ін.

Разом з тим, не дивлячись на багатоманітність наукових ідей стосовно правоохоронної діяльності, її завдань, структури та функцій в якості окремого предмету дослідження питання природи, сутності правоохоронної діяльності; її антропологічних основ; забезпечення прав людини в нормотворчій діяльності відомчого правоохоронного характеру аналізується на комплексному рівні у цій роботі як одній із перших. Виходячи з цього, у дисертаційній роботі сформульовані об’єкт, предмет, мета та завдання дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною загальної науково-дослідної програми Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Робота пов’язана з плановими темами відділу теорії держави і права Інституту „Теоретико-правові проблеми законності” (номер державної реєстрації 0101U001010), „Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102U001597).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування природи та сутності правоохоронної діяльності як аспекту соціального управління та важливого засобу гарантування і охорони основних прав людини.

Зазначена мета зумовила постановку і розв’язання наступних завдань:

дослідити соціальну природу та сутність правоохоронної діяльності;

проаналізувати подвійну природу правоохоронної діяльності як особливого різновиду соціальної діяльності та державно-правового аспекту соціального управління;

обґрунтувати авторське визначення правоохоронної діяльності;

визначити протиріччя правоохоронної діяльності, що обумовлюють її сутність, зміст, природу та функції;

визначити взаємодію та взаємозалежність прав людини та правоохоронної діяльності;

проаналізувати природу та сутність людини як об’єкта правоохоронної діяльності;

дати характеристику співвідношення категорій „природне право” та „природні права людини”;

виявити антропологічний аспект діяльності людини в системі правоохоронної діяльності;

розкрити поняття і зміст нормотворчої діяльності правоохоронних органів;

визначити основні етапи підготовки нормативних документів правоохоронними органами.

Об’єктом дослідження є правоохоронна діяльність як один із аспектів соціального управління, що має державно-владний характер.

Предметом дослідження є природа, сутність та методи правоохоронної діяльності, її співвідношення з правом та правами людини.

Методи дослідження. Дослідження побудовано на використанні загальнонаукових та спеціально-наукових методів. З позицій діалектики правоохоронна діяльність вивчалась під кутом об’єктивних факторів і властивостей, всебічно, з виокремленням властивих їй зв’язків та внутрішніх суперечностей. Прийоми формальної логіки використовувались для доведення істинності зроблених автором суджень стосовно природи і сутності правоохоронної діяльності. Системний метод надав можливість визначити місце правоохоронної діяльності в системі засобів соціального та державно-владного управління. За допомогою герменевтичного методу здійснювалось вивчення змісту правоохоронних відомчих нормативних актів, історичний метод надав можливість встановити залежність правоохоронної діяльності від рівня розвитку суспільства і держави. Структурно-функціональний метод забезпечив виокремлення структурних елементів, принципів та вимог правоохоронної діяльності. Метод порівняння надав можливість виокремити спеціальні та особливі риси таких категорій, як правозахисна, правоохоронна та державно-владна діяльність. Антропологічний метод застосовувався в процесі характеристики гуманістичної спрямованості правоохоронної діяльності та її значення як засобу гарантування і охорони прав людини.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація являє собою одне з перших у вітчизняній юридичній літературі комплексне дослідження правоохоронної діяльності, яке охоплює проблему сутності, природи, мети цього виду державної діяльності та її значення у гарантуванні та охороні прав людини.

Наукова новизна даної дисертації полягає у наступних висновках, положеннях та рекомендаціях, що відображають особистий внесок автора у дослідження проблеми:

досліджена природа правоохоронної діяльності через характеристику її соціальної необхідності; методів, засобів та способів її здійснення; мети та суб’єктів правоохоронної діяльності; факторів та умов, що визначають її суспільну корисність та ефективність;

доведено, що однією із форм соціального управління є державно-правова, складовою частиною якої є правоохоронна діяльність. Метою цього виду соціального управління є забезпечення стійкого, цілісного функціонування і розвитку соціального співтовариства як єдиного цілого, її структурно-організаційною основою є право;

визначена подвійна природа та сутність правоохоронної діяльності, яка являє собою, з одного боку, особливий, специфічний вид соціальної діяльності, а з іншого – особливий державно-правовий різновид соціального управління;

обґрунтовано авторське визначення правоохоронної діяльності як здійснюваної на основі Конституції та в межах наданих повноважень нормативно та процесуально регламентованої діяльності спеціальних органів держави та посадових осіб, спрямованої на забезпечення виконання нормативно-правових актів, зміцнення законності та правопорядку, гарантування і забезпечення конституційних прав та інтересів громадян;

обґрунтовано співвідношення категорій „природне право” та „природні права людини” через характеристику проблем співвідношення суті та існування права; розуміння та пояснення природи права; соціальної обумовленості та соціальної функції права;

визначено, що в основу вияву антропологічних та методологічних аспектів людини як об’єкта і суб’єкта правоохоронної діяльності може бути покладена натуралістична (природна) чи супранатуралістична (надприродна) природа людини, а також екзоатропний (зовнішній) чи езоатропний (внутрішній) підходи до її пізнання;

обґрунтовано три основних рівні пізнання людини, що значною мірою визначають її значення у правоохоронній діяльності: світоглядовий, що пояснює природу людини з точки зору її відношення до оточуючого світу; антропологічний, що виявляє можливості людини як суб’єкта суспільних відносин; природно-науковий, що досліджує якою є людина. Завдання полягає у тому, щоб синтезувати ці підходи в процесі пояснення природи і суті людини як важливої складової правоохоронної діяльності;

визначено зміст та особливості загальних і спеціальних прав та обов’язків громадян у сфері правоохоронної діяльності. До загальних належать: право на звернення у зв’язку з реалізацією суб’єктивних прав; право на адміністративне і судове оскарження дій (рішень); право на відшкодування шкоди та самозахист від протиправних дій осіб, що здійснюють правоохоронну діяльність. Спеціальні права і обов’язки пов’язуються із здійсненням громадянами суб’єктивних прав чи виконанням юридичних обов’язків в окремих сферах правоохоронної діяльності. Загальні обов’язки громадян виявляються у дотриманні законів та підзаконних актів уповноважених правоохоронних органів, виконання законних вимог працівників цих структур, пред’явлення документів, що засвідчують особистість та ін.;

проаналізовано основні обов’язки суб’єктів, що здійснюють правоохоронну діяльність, які безпосередньо впливають на її ефективність. Серед них обов’язки по забезпеченню особистої безпеки громадян, по охороні власності та наданню правової допомоги громадянам;

доведено, що характеристика нормотворчої діяльності правоохоронних органів повинна засновуватись на тому, що вона є складовою системи правового регулювання; ця діяльність є різновидом відомчого регулювання, вона має галузевий характер, оскільки є реалізацією спеціальної компетенції державно-владних органів;

виокремлено основні етапи підготовки нормативних документів правоохоронними органами: збір, вивчення матеріалів, що належать до регульованої сфери; розробка концепції, складення плану проекту документа; розробка проекту; доопрацювання тексту; комплексна експертиза проекту і підготовка остаточного тексту; візування та погодження акту; подання на підпис; державна реєстрація відомчого нормативного акту.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки, положення і рекомендації даної роботи сприятимуть подальшому розвитку юридичної науки, зокрема теорії держави та права і філософії права.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у практичній діяльності, спрямованій на адекватне визначення сутності правоохоронної діяльності, її управлінського характеру та гуманістичної спрямованості.

Результати даного дослідження можуть бути використані в процесі викладання загальнотеоретичних дисциплін та при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників та програм.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане автором особисто. Теоретичні положення та висновки ґрунтуються на особистих дослідженнях автора, узагальненні практики, аналізі наукових та нормативних джерел, на які зроблено посилання. Публікації по дисертації у співавторстві відсутні.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та на кафедрі теорії держави та права КНУВС. Основні результати дисертації оприлюднені у доповідях та викладені у тезах наступних науково-практичних конференцій: „Права людини та юридична відповідальність” // Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 23–24 квітня 2004 р. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – С. 261–264; „Людина у сфері правоохоронної діяльності: сутність та природа” // Другі юридичні читання: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 18 травня 2005 р. – К., 2005. – С. 151–153.

Публікації. Основні результати і висновки, сформульовані в дисертації, викладені у 4-х наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура дисертації. З урахуванням об’єкту, предмету, мети і завдань, дослідження структурно складається із вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 223 сторінки, з них 23 сторінки – список використаних джерел з 326 найменувань.

Подобные работы
Магновський Ігор Йосифович
Гарантії прав і свобод людини та громадянина в праві України (теоретико- правовий аспект)
Леонтьєва Ліна Віталіївна
Права жінок та юридичні гарантії їх захисту в Україні(теоретико-правові аспекти)
Лєонтьева Ліна Віталіївна
Права жінок та юридичні гарантії їх захисту в Україні (теоретико-правові аспекти)
Лєонтьева Ліна Віталіївна
Права жінок та юридичні гарантії їх захисту в Україні (теоретико-правові аспекти)
Кольбенко Андрій Володимирович
Історико- правові аспекти утворення та діяльності митних органів України
Гусарєв Станіслав Дмитрович
Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти
Федик Євген Іванович
Формування правової культури студентів- юристів: теоретичні та прикладні аспекти (на матеріалах діяльності навч. закладів з підготовки молодших спеціалістів)
Краснокутський Сергій Валерійович
Юридична природа недержавної правохоронної діяльності в Україні (теоретико- правовий аспект)
Гапотій Віктор Дмитрович
Теоретичні та практичні аспекти суверенітету народу, нації та держави
Орлова Олена Олександрівна
Правове виховання і роль міліції у його здійсненні на сучасному етапі розвитку суспільства (теоретичні та прикладні аспекти)

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net