Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Юридичні науки
Міжнародне право, європейське право

Диссертационная работа:

Товт Михайло Михайлович. Міжнародно-правовий захист національних меншин : Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук : 12.00.11 – міжнародне право. - Київ, 2002.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Комплекс питань, пов’язаних з міжнародно–правовим захистом національних меншин, є однією з складних проблем сучасного міжнародного права та міждержавних відносин. Міжнародно-правове регулювання захисту прав національних меншин знайшло своє віддзеркалення в документах Версальських мирних договорів, на підставі яких була створена міжнародно-правова система захисту меншин, яка діяла під егідою Ліги Націй. Зміна геополітичної архітектури світу після Другої світової війни спричинила переосмислення цінностей та перегляд підходів міжнародного співтовариства і до цієї проблематики. Метою міжнародно-правового регулювання захисту прав національних меншин стають, зокрема, захист культурної розмаїтості як спільного надбання людської цивілізації та попередження конфліктів на міжетнічному грунті, розв’язання їх мирними шляхами. Адже міжнаціональні або міжетнічні конфлікти у країнах та міждержавні конфлікти на етнонаціональному грунті у більшості випадків мають негативні наслідки – численні людські жертви серед мирного населення, несуть у собі загрозу територіальній цілісності держав, збереженню самобутності, а деколи і фізичному існуванню самих етносів.

Як свідчить практика, реалізація прав національних меншин може гарантуватися лише за умови ефективної взаємодії міжнародного права та національного права, норми яких покликані забезпечити їхній захист та розв’язання конфліктів безумовно мирним, правовим шляхом. Водночас відсутність в окремій країні конституційних гарантій, належної взаємодії міжнародного та внутрішнього права може призвести не тільки до погіршення становища етнічних груп, але й до ускладнення міжнародної ситуації в певному регіоні й навіть у світовому масштабі.

Для нашої держави проблематика національних меншин набуває не тільки внутрішньополітичного, а й зовнішньополітичного значення. Цій проблемі приділяється значна увага в міждержавних відносинах, зокрема, з сусідніми країнами. Серед умов прийняття України до Ради Європи важливе місце відведено зобов’язанням, щодо правового регулювання захисту прав меншин відповідно до стандартів цієї міжнародної організації. На жаль, частина цих зобов’язань дотепер залишається невиконаною або виконується неналежним чином. Розв’язання відповідно до міжнародно-правових принципів і норм завдань, пов’язаних з питаннями захисту прав національних меншин, як одного з напрямів забезпечення прав людини є необхідним також з точки зору реалізації стратегічного курсу інтеграції України в Європейський Союз. Адже серед базових критеріїв вступу до Європейського Союзу серед інших значиться також стабільність інституцій, що гарантують демократію, верховенство права, повагу і захист прав людини та захист прав національних меншин.

Проблемам міжнародно-правового захисту прав національних меншин присвячені праці закордонних вчених А. Абашідзе, Г. Біро, М. Валцера, Ф. Гекмана, Н. Гіразолі, Е-І. Даеса, В. ван Дейка, Ф. Ермакори, А. Ейде, Г. Жванії, В. Карташкіна, Ч. Тейлора, Ф. Капоторті, В. Кимлички, П. Ковача, О. Лукашової, Е. Сміта, Р. Тузмухамедова, Х. Хеннама, С. Юрьєва та інших. Серед українських вчених різні аспекти проблеми прав національних меншин, в тому числі й міжнародно-правові аспекти захисту їхніх прав, досліджували М. Буроменский, І. Варзар, В. Денісов, В. Євінтов В. Євтух, О Картунов, І. Кресіна, І Курас, О. Майборода, О Мартиненко, М Орзіх, В. Панібудьласка, В. Погорілко, П. Рабінович, Ю. Римаренко, Л. Шкляр, Ю. Шемшученко, М Шульга та інші.

Останнім часом різним аспектам цієї проблеми були присвячені дисертаційні дослідження В. Нікітюка – проаналізовано статус етнонаціональних меншин (1996 р.); О. Бикова, - досліджено конституційно-правовий статус національних меншин України (2001 р.); Ю. Волошина, - висвітлені конституційно-правові засади самоорганізації національних меншин в Україні (2002 р.); а також монографії О. Антонюка – “Формування етнополітики української держави: історичні та теоретико-методологічні засади” (1999 р.) та Л. Рябошапки - “Правове становище національних меншин України (1917 – 2000)” (2001 р.), рекомедації та висновки яких враховані в процесі цього дослідження.

Джерелознавчу базу дослідження складають: конвенції, інші міжнародно-правові акти та робочі документи ООН, регіональних та субрегіональних міжнародних організацій, їхніх спеціалізованих та інших установ та структурних підрозділів; двосторонні міжнародні договори України; законодавчі акти та практика іноземних держав; документи та практика діяльності міжнародних неурядових організацій; матеріали досліджень іноземних та вітчизняних фахівців; Конституція та інші акти законодавства України, нормативно-правові та інші документи, а також практика діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною планової теми Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України “Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку України”, яка розробляється в рамках проблем “Україна в системі сучасного міжнародного правопорядку: теорія і практика” (номер державної реєстрації – 0100U000800).

Метою дисертаційного дослідження є комплексне висвітлення особливостей і тенденцій розвитку системи захисту прав національних меншостей у сучасному міжнародному праві, з’ясування механізмів взаємодії міжнародного та національного права в цій сфері, а отримані висновки передбачається використати для розробки конкретних рекомендацій та пропозицій щодо подальшого розвитку й вдосконалення законодавства та адміністративної практики Української держави в цій сфері суспільних відносин відповідно до вимог міжнародного права.

Зазначена мета дослідження обумовила необхідність поставити та розв’язати наступні завдання:

-здійснити історичний та теоретико-правовий аналіз формування та розвитку міжнародно-правового захисту прав національних меншин;

-на основі науково обгрунтованих критеріїв висвітлити зміст поняття національної меншини в міжнародно-правових документах та в законодавстві окремих країн;

-розкрити специфічну правову природу прав національних меншин у міжнародно-правових актах правового та неправового характеру, зокрема:

а) проаналізувати співвідношення прав національних меншин і прав людини в сучасній доктрині міжнародного права;

б) розглянути політико-правові проблеми, пов’язані з правом національних меншин на самовизначення;

-дати класифікацію прав національних меншин у сучасному міжнародному праві, а також проаналізувати питання подальшої систематизації і кодифікації цих прав у міжнародних документах;

-показати сутність відповідальності держав у рамках міжнародно-правових угод про права національних меншин, визначити правові наслідки порушень державами взятих на себе зобов’язань;

-визначити рівень імплементації норм і принципів міжнародно-правових документів в законодавстві та адміністративній практиці України, з’ясувати коло проблем в цій сфері, які потрібно вирішувати.

Об’єктом дослідження є міжнародно-правова система захисту прав національних меншин в її взаємодії з національно-правовою системою та їхнє взаємопроникнення.

Предметом дисертаційного дослідження є принципи, норми, інститути міжнародного захисту прав національних меншин в процесі їхньої дії на міжнародному та національному рівнях, теоретичні правові концепції, теоретичні та практичні проблеми імплементації.

Методологічну основу дисертаційного дослідження складає сучасна концепція міжнародно-правового захисту прав національних меншин, що була розроблена та застосовується в системі Організації Об’єднаних Націй, а також отримала підтвердження й розвиток у документах і практиці діяльності Ради Європи та Організації з Безпеки та Співробітництва в Європі.

При дослідженні масиву документів, а також міжнародних процедур і механізмів, доктрин та концепцій використовувалися історико-правовий, порівняльно-правовий, системний методи, мікро - і макроправовий аналізи. При розробці пропозицій стосовно шляхів, засобів та методів вдосконалення законодавства України використовувалися методи моделювання та прогнозування.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається тим, що воно є комплексним вивченням міжнародно-правових аспектів захисту прав національних меншин. У ньому піддано аналізу історичні аспекти та сучасні тенденції, що характеризують розвиток міжнародно-правового захисту прав національних меншин, проблеми й шляхи підвищення його ефективності, пов’язані з удосконаленням нормативно-правової бази та засобів контролю міжнародних організацій за виконанням державами зобов’язань за міжнародними договорами, вдосконалення рівня імплементованості міжнародно-правових принципів і норм у національній правовій системі України.

Наукову новизну дослідження найбільш повно відбивають такі найважливіші науково-теоретичні положення та висновки:

- визначено, що концепція національних меншин у сучасному її розумінні є продуктом європейського історичного розвитку XX століття та безпосередньо випливає з концепції “національної держави”;

- сформульовано узагальнююче авторське визначення поняття “національні меншини” (с. 8 автореферату), котре суттєво доповнює, вдосконалює визначення, що міститься в законодавстві України, і ті, які пропонуються в національній доктрині міжнародного права;

-сформульовано та аргументовано ідею щодо релятивності (відносності) форм, рівня та обсягу практичного виконання окремих положень міжнародного права в певних державах та всередині певної держави стосовно окремих меншин;

- на основі міжнародно-правових вимог та досвіду окремих держав розроблені “Концептуальні засади національно-культурної автономії національних меншин України”, в яких визначене поняття національно-культурної автономії, запропоновані організаційно-правові та матеріальні основи діяльності такої автономії (див. додаток А до дисертації) як засобу та однієї з можливих форм імплементації принципу субсидіаритету в законодавстві України;

- здійснено системний аналіз кодифікації прав національних меншин у міжнародних документах та проведено порівняльне дослідження з відповідними юридичними положеннями, які діють у внутрішньому правопорядку України;

- розроблені рекомендації щодо способів та методів приведення українського законодавства та внутрішньої правозастосовчої практики у відповідність до вимог міжнародного права (с. 13 автореферату).

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення та висновки роботи, охоплюючи в комплексі основні проблеми захисту національних меншин, які існують у сучасному міжнародному співтоваристві, заповнюють прогалину в українській доктрині міжнародного права та створюють певну основу для подальшої розробки проблем, які потребують конкретних рішень.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому на основі дослідження питань, пов’язаних з імплементацією міжнародно-правових принципів і норм в законодавстві України, сформульовано низку пропозицій, спрямованих на вдосконалення засобів і механізмів міжнародно-правового та національного захисту національних меншин і гармонізацію національного законодавства України з міжнародним правом у цій сфері суспільних відносин.

Положення та висновки дослідження використані автором в законопроектній діяльності, зокрема при підготовці законопроектів про національно-культурну автономію національних меншин України та нової редакції Закону Україні “Про застосування мов в Україні”. Матеріали дисертації можуть бути застосовані також у навчальному процесі, у нормотворчій та нормозастосовувальній практиці органів державної влади та місцевого самоврядування; у правореалізуючій та правозахисній діяльності громадських організацій національних меншин.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема на Міжнародному семінарі “Нові діаспори у Центрально-східній Європі” Центральноєвропейського університету (червень 1988 р., квітень 1999 р., м. Будапешт, тези опубліковані); на другій міжнародній науково-практичній конференції “Діалог української і російської культур в Україні” (листопад 1998 р., м. Київ, тези опубліковані); на засіданні “круглого столу” “Кримські татари: “національна меншина” або “корінний народ” (лютий 1999 р., м. Київ, тези опубліковані); на Міжнародній науково-практичній конференції “Систематизація законодавства України: проблеми теорії і практики” (липень 1999 р., м. Київ, тези опубліковані); на засіданні “круглого столу “Проекти законів про мови в Україні – експертний аналіз” (лютий 2000 р., м. Київ, тези опубліковані); на Національній конференції “Освіта національних меншин в Україні” (грудень 2000 р., м. Ялта, тези опубліковані); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Національно-культурне відродження і державотворчій процес в Україні: надбання та перспективи” (березень 2001 р., м. Київ, тези опубліковані); на семінарі для журналістів “Міжнародні та регіональні стандарти в галузі прав національних меншин” (червень 2001 р., м. Київ, тези не публікувалися).

Розроблений у процесі підготовки дисертації проект “Концептуальних засад національно-культурної автономії національних меншин в Україні” був схвалений Радою національно-культурних товариств у вересні 1999 року.

Основні положення дисертації відбиті у дев’ятнадцяти наукових працях (сім з них опубліковані у фахових виданнях).

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують десять підрозділів, висновку, списку використаних джерел та додатків, в яких подані проект “Концептуальних засад національно-культурної автономії національних меншин України”, таблиця “Кодифікація окремих прав національних меншин в деяких актах національного законодавства та в деяких міжнародних договорах” та проект Закону України “Про застосування мов в Україні”. Загальний обсяг дисертації становить 219 сторінок. Список використаних джерел містить 229 посилань.

Подобные работы
Мицик Всеволод Всеволодович
Міжнародно-правові засади й інституційні механізми захисту прав національних меншин

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net