Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Філософські науки
Українознавство

Диссертационная работа:

Петрук Володимир Іванович. Скіфський сакральний центр Екзампай в контексті культурної спадщини України : дис... канд. іст. наук: 09.00.12 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2005.

смотреть введение
Введение к работе:

Вступ. Актуальність теми дослідження. Утвердження національної свідомості українського народу залежить не тільки від поширення наукових уявлень про його походження, а й від усвідомлення процесу утворення України як країни, в якій він є титульною нацією. Кожна держава претендує на історично окреслену територію. Українці не становлять в цьому питанні винятку, спираючись, як і інші народи, на принцип етнічного розселення. Але, оскільки не вся територія нинішньої України однозначно складається з етнічно українських земель, опоненти незалежності ставлять під сумнів її майбутнє як нібито штучно скроєної держави тимчасового характеру, що не має прототипів у минулому. Такі погляди засвідчують вельми незначну глибину пам’яті, відсутність чітких уявлень про цивілізаційні зміни в Північному Причорномор’ї протягом тисячоліть, а не за останні століття. Між тим тут на основі природної гідро-гео-графічної системи, яка об’єднувала приморську (включно з Кримом), степову і лісостепову зони, синхронно до зародження і розквіту греко-римської цивілізації виникла й тривалий час існувала єдина багатоплемінна країна під назвою Велика Скіфія. Саме про неї згадував у “Повісті временних літ” київський літописець Нестор, як про “Велику Скуфь”.

За останні століття накопичено величезний археологічний матеріал. Але відкритими залишаються багато історико-географічних питань, що стосуються кордонів Великої Скіфії, внутрішнього розмежування її народів. Досі не локалізована Священна земля Екзампай в системі сакральної географії Скіфії.

Встановлення відповідності описаного Геродотом геополітичного образу Скіфії реальній географії нашої стародавньої країни, окрім наукового, матиме велике загальнодержавне, політичне і міжнародне значення у пошуках Україною свого гідного місця в Європі та світі, сучасному і минулому, завдяки введенню духовної і культурної спадщини античного часу в український контекст, в чому полягає актуальність обраної теми дослідження.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами – робота виконана в рамках наукової теми №2000Б–010 Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка: “Дослідження проблем українознавства в системі сучасних загальносвітових тенденцій розвитку національних концепцій”.

Об’єктом дослідження є “Скіфський логос” великого давньогрецького історика-мандрівника Геродота (близько 484 – приблизно 425 рр. до н.е.), який залишив світові невмирущий образ нашої стародавньої країни.

Предметом дослідження є вивчення та історико-географічна інтерпретація даних IV книги “Історії” Геродота для локалізації Священної землі Екзампай як сакрального і географічного центру Скіфії, в якому цар Аріант встановив загальноскіфську пам’ятку – великий Священний казан, та з’ясування, яке щорічне свято, і з яким ритуалом проводилося в цьому головному скіфському святилищі.

2

Хронологічні межі дисертації – період становлення Скіфії як країни і держави – з VII ст. до н.е. і до середини V ст. до н.е., коли був створений “Скіфський логос”. Враховуючи українознавчий напрямок дослідження, деякі проекції на сьогодення робились через призму періодів: 1) антського з елементами ірано-слов’янського симбіозу (ІV–VІ ст. н.е.); 2) козацького – для культурно-типологічного зіставлення (ХV–ХVІІІ ст.); 3) “етнічно-етнографічного” – найближчого для ментального сприйняття українців і осетинів – нащадків скіфо-сарматського етносу, який зберіг героїчний нартівський епос (ХІХ ст.).

Мета і завдання дослідження – визначення місцезнаходження сакрального і географічного центру Великої Скіфії – Екзампаю, як ключа для історичної географії Давньої України, зокрема, для розв’язку задачі скіфського тетрагона (територіальної моделі країни); розкриття значення Екзампаю як загальноскіфського святилища, виявлення його зв’язку зі скіфськими військовими традиціями, культом Бога війни – Арея, ролі Священного казана царя Аріанта.

В дослідженні поставлені такі завдання:

– текстологічний аналіз “Скіфського логосу” Геродота вести в процесі роботи;

– знайти розв’язок задачі про скіфський казан царя Аріанта і підрахунок кількості населення Скіфії, розкрити функціональне призначення Священного казана, зумовлене його встановленням в місцевості Екзампай, зв’язок з цією назвою;

– визначити географічні орієнтири і топонімічні ознаки святилища Екзампай, показати їхній концептуальний зв’язок зі скіфським тетрагоном і його центром;

– на прикладі еллінської та інших індоєвропейських культур, зокрема кельтської, дати аналогію поєднання сакрального і географічного центру країни;

– показати зв’язок культу Бога війни Арея з загальноскіфським сакральним центром Екзампаєм, дати розрахунки плану та конструкції храму і жертовника на його честь;

– на основі нартівського епосу довести, що щорічним календарним святом, яке проводилося в Екзампаї, було святкування весняного Нового року – “Новрузу”;

– виявити топологічні особливості місцевості з сакральним комплексом скіфів-орачів в Холодному Яру (Мотронинське городище) для порівняння з Екзампаєм;

– шляхом історико-географічних і топографічних спостережень перевірити одержані теоретичні висновки щодо розташування загальноскіфського святилища, локалізації місцевості Екзампай та р. Екзампей, місця встановлення Священного казана й спорудженням храму і жертовника Арея.

Теоретико-методологічною основою дисертації є комплексне застосування методів багатьох наукових дисциплін: історії та спеціальних дисциплін – джерелознавства, археології, історичної географії, етнографії, фольклористики, а також лінгвістики, зокрема топоніміки, гідронімії, етимології з використанням древньогрецької, осетинської та української мов.

В процесі зіставлення різнопланових даних використовувались порівняльно-історичний та типологічний методи. При інтерпретації числових даних

3

Геродота – методологія математичного моделювання (розв’язувались конкретні прикладні математичні й логічні задачі). В питаннях технології лиття й гартування – консультації ливарників.

З метою локалізації Екзампаю були проведені дві пошукові експедиції з наступним використанням одержаних свідчень місцевих інформаторів та результатів нарочного зіставлення реальної топографії й гідрографії з різними існуючими версіями для визначення їх істинності або помилковості.

Вперше в геродотознавстві введено метод розбивки прозового тексту за принципом синтагми, що полегшує стеження за нюансами думки історика і дає можливість подавати необхідні поточні коментарі.

Наукова новизна дослідження:

1) з точки зору українознавства як інтегративної науки вперше досліджується скіфський період стародавньої історії України і встановлюється новий критерій спадкоємності з сучасним періодом – кореляція історико-географічних центрів країни;

2) пропонується розв’язок задачі про великий скіфський казан з реалістичним результатом по кількості населення Скіфії;

3) в розвиток ідеї Ж. Дюмезіля щодо “чарівної чаші – виявниці нартів” пропонуються нові версії сакрального призначення Священного казана як загальноскіфської пам’ятки, відновлюється збережена в нартівському епосі його назва дзмаґуат;

4) розвинуто висловлені Д.С. Раєвським ідеї: а) зв’язку між географічним і сакральним центрами Скіфії, але з додатком еллінських і кельтських аналогій; б) про проведення в святилищі Екзампай загальноскіфського свята, але на основі нартівського епосу вперше пропонується паралельно-альтернативна версія про святкування Новрузу (весняного Нового року) в Екзампаї зі вшануванням Бога війни Арея;

5) вперше відтворено вигляд храму і жертовника скіфського Бога війни Арея з відповідними розрахунками розмірів, описом конструктивних особливостей і технології спорудження;

6) розвинуто версію Б.О. Рибакова щодо вододілу Чорного Ташлика і Мертвоводу, як місцевості Екзампай, при цьому вперше визначається точне розташування святилища на його вершині (висота 269 м), позначеній курганом біля с. Вільні Луки Новоукраїнського р-ну Кіровоградської обл.; координати його знаходяться на лінії, яка є апроксимацією течії Дніпра в межах України, від Києва до лиману, і ділить навпіл країну на схід і захід, і водночас на межі Степу і Лісостепу, що ділить її на північ – південь, тобто фіксують центр Скіфії.

7) розвинуто теоретично і перевірено на місцевості версію Ф. Бруна, що за географічними і фізичними ознаками (гіркотою і солоністю води) саме р. Мертвовод є колишнім Екзампеєм, але з уточненням – разом з верхньою

4

притокою р. Кам’яно-Костуватою, що виводить на вершину вододілу до висоти 269 м;

8) знайдено джерело, яке згадує Геродот – витоки р. Кам’яно-Костуватої, як однієї з верхніх приток Мертвоводу, неподалік найвищої точки вододілу;

9) введено в скіфологію поняття “пупа землі” Великої Скіфії, в зв’язку зі знайденням безпосередньо в місцевості Екзампай біля джерела р. Екзампей, природної пам’ятки – кам’яного плато;

10) доведено, що грецька назви ExampaioV (читається як Екзампай або Екзампей) є фонетично недосконалою передачею іранської (скіфської) назви дзмпй (збереженої осетинською мовою) в значенні Мертвовод і Мертвозем. Назва “Священні шляхи” не є перекладом. Вона була дана місцевими греками за аналогією з Дельфами, де до храму Аполлона вів Священний шлях;

11) вперше виявлено, що хоча “гіркота” води Екзампею пояснюється мінералізацією, вона мала й смертоносні радіоактивні домішки, що було причиною назви річки скіфською мовою дзмпй (Мертвовод) та гадки Вітрувія про поклади в її берегах сандараки (миш’яку), як відомої отрути (явище радіоактивності в античні часи було невідоме);

12) доведена кореляція між географічними центрами Великої Скіфії і України, їх близькість (» 60 км при нинішніх розмірах країни 1316 х 893 км), що свідчить про сталість геополітичного образу країни, а отже, і територіальну спадкоємність, незважаючи на великий хронологічний розрив.

Практичне значення одержаних результатів:

1) визначення Екзампаю як сакрального і географічного центру Великої Скіфії відкриє можливість для подальших досліджень історичної географії України, перевірки гіпотез щодо скіфського тетрагону як моделі країни;

2) матеріали дослідження можуть бути використані при читанні спецкурсів зі стародавньої історії України, при написанні наукових праць зі скіфознавства, для картографічних ілюстрацій в музеях;

3) пропонується на околиці с. Вільні Луки Новоукраїнського р-ну Кіровоградської обл. створити степовий Національний парк “Екзампай” з відтвореним великим Священним казаном царя Аріанта за типом знайденого Д.І. Яворницьким в кургані Розкопана могила. Такий історико-ландшафтний парк може стати визначним туристичним центром.

Апробація результатів дослідження: зроблені доповіді в Центрі українознавства Київського університету (13 лютого 2001 р.), відділі скіфо-сарматської археології НАНУ (10 грудня 2002 р.), на Міжнародній науковій конференції “Софійські читання” (28 листопада 2003 р.), на кафедрі моделювання складних систем факультету кібернетики (23 травня 2000 р.), на Міжнародній науковій конференції “Моделювання і оптимізація складних систем” (27 січня 2001 р.), Міжнародній науково-теоретичній конференції, присвяченій 170-річчю КНУ ім. Тараса Шевченка (19 червня 2004 р.).

Публікації: за темою дисертації опубліковано 1 монографію та 8 статей (з них 6 у фахових виданнях).

5

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, 4-х розділів (18 підрозділів), висновків, списку використаних джерел (11 сторінок, 201 позиція). Обсяг дисертації – 197 с., основний текст – 180 с., 48 ілюстрацій, з них у тексті – 36, у додатку – 12 фотографій.

Подобные работы
Нагірняк Остап Русланович
Становлення та розвиток українознавчих досліджень у системі університетських центрів і провідних наукових організацій Наддніпрянської України (остання чверть XIX ст. - 1917р.)
Курило Василь Боганович
Духовна спадщина Василя Липківського та її роль у розвитку філософсько-етичної думки в Україні у 20-30-х роках ХХ століття.
Марушкевич Алла Адамівна
Науково-педагогічна спадщина Івана Огієнка в контексті розвитку національної освіти і виховання в Україні
Стоян Федір Васильович
"Документальна спадщина України" в камеральній діяльності бібліографічних та археографічних комісій ХІХ- ХХ ст.
Березіна Інна Вікторівна
Архітектурна спадщина України у творчості Наполеона Орди: іконографія та принципи використання
Піскун Валентина Миколаївна
Проблеми охорони та використання культурної спадщини в Україні (середина 70-х років ХХ ст.)
Курило Тетяна Вячеславівна
Становлення і розвиток законодавства про охорону культурної спадщини в Україні: історико-правове дослідження
Козирєв Валерій Кирилович
Запорозька спадщина на півдні України останньої чверті ХVІІІ - початку ХІХ століття
Гончар Ольга Трохимівна
Проблеми історії та культури України в епістолярній спадщині М.І.Костомарова.
Кошечкіна Тетяна Миколаївна
Проблема взаємозв'язку навчання й виховання у творчій спадщині вчених Слобідської України (друга половина XIX - початок ХХ століття)

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net