Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Юридичні науки
Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Диссертационная работа:

Настасяк Ірина Юріївна. Організація управління Галичиною і Буковиною в складі Австрії (1772-1848 рр.) : дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2005.

смотреть содержание
смотреть введение
смотреть аннотацию
смотреть литературу
Содержание к работе:

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. СТАН РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ І ХАРАКТЕРИСТИКА

ДЖЕРЕЛ ДОСЛІДЖЕННЯ . 13

РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРИЄДНАННЯ

ГАЛИЧИНИ І БУКОВИНИ ДО АВСТРІЇ 26

2.1. Особливості державного устрою Австрії наприкінці

XVIII – у першій половині XIX ст 26

2.2. Юридичне оформлення приєднання Галичини і Буковини

до Австрії . 35

2.3. Галичина і Буковина як складові Австрійської

монархії 48

РОЗДІЛ 3. АПАРАТ УПРАВЛІННЯ КОРОННИМ КРАЄМ

ГАЛИЧИНИ 64

3.1. Структура та основні напрями діяльності губернського

правління... 64

3.2. Механізм функціонування військової адміністрації

на Буковині (1774-1787 рр.) . 75

3.3. Порядок формування та діяльність Галицького

станового сейму 85

3.4. Особливості правового статусу місцевих органів

управління 104

РОЗДІЛ 4. РОЛЬ РЕВОЛЮЦІЇ 1848 Р. У ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ

УПРАВЛІННЯ ГАЛИЧИНОЮ І БУКОВИНОЮ . 146

4.1. Суспільно-політичні зміни у Галичині і Буковині

під впливом революції 1848 р 156

4.2. Представництво Галичини і Буковини у першому

австрійському парламенті . 171

ВИСНОВКИ . 171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . 178

ДОДАТКИ.. 197 

Введение к работе:

Актуальність теми. Розбудова сучасної Української держави потребує врахування історичного досвіду, а також глибокого наукового аналізу низки проблем, зокрема тих, які пов’язані з формуванням територіальної цілісності України та функціонуванням її державного механізму. Саме тому нині зростає значення досліджень історії національної державності і права. Насамперед це стосується проблем, розв’язанню яких у попередні десятиліття приділялася недостатня увага. Серед останніх особливо актуальними є дослідження історико-правових аспектів діяльності державних та самоврядних органів територіальної влади, що діяли в окремі історичні періоди на землях, які нині становлять територію України, зокрема, у Галичині і Буковині.

З огляду на це важливе місце серед історико-правових проблем, які потребують розв’язання, посідає питання, пов’язане з формуванням та функціонуванням органів управління Галичиною і Буковиною в складі Австрії наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст.

У досліджуваний період Галичина і Буковина були приєднані до Австрійської монархії, де діяв принцип централізації державного управління. Створений у Галичині і Буковині управлінський апарат підпорядковувався центральному урядові, а його методи діяльності повністю відповідали тогочасним традиціям австрійського абсолютизму. Органи самоврядування перебували під контролем державних органів і не мали реальної самостійної влади. Деякі демократичні форми адміністративного управління Галичиною і Буковиною почали запроваджуватися тільки після буржуазно-демократичної революції 1848 р.

У вітчизняній історико-правовій науці основна увага приділялася висвітленню соціально-економічного, політичного та правового становища західноукраїнських земель у різні історичні періоди. Цим питанням присвячені праці таких учених: Г.Гербільського, І.Жалоби, М.Кріля, В.Кульчицького, М.Никифорака, І.Новосівського, В.Осечинського,Р. Петріва, Ф.Стеблія, А.Ткача, Б.Тищика. Зацікавленість істориків та правознавців викликають також проблеми становлення державно-правових інститутів у Галичині та Буковині протягом тривалого періоду австрійського панування. Однак недостатньо дослідженою досі залишається проблема організації управління Галичиною та Буковиною в період їх перебування у складі Австрії від першого поділу Польщі 1772 р. до буржуазно-демократичної революції 1848 р.

Усе це зумовлює актуальність теми, за якою виконане дисертаційне дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка у контексті наукової теми „Актуальні проблеми історії держави і права України, політичних і правових вчень та зарубіжної історії”, затвердженої наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № Н-239 від 16. 04. 2003 р.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення історико-правових знань стосовно формування та функціонування органів управління Галичиною і Буковиною у 1772–1848 рр. та їх місця в державному апараті Австрії.

Для реалізації поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:

охарактеризувати політико-правові засади приєднання Галичини і Буковини до складу Австрії;

проаналізувати статус Галицького губернського правління та військової адміністрації на Буковині;

встановити причини створення Галицького станового сейму та дослідити його діяльність;

з’ясувати структуру, завдання та функції органів місцевого управління Галичини і Буковини;

показати особливості впровадження колоніальної політики Австрії в управлінські структури Галичини і Буковини;

висвітлити демократичний характер змін, що відбулися в управлінні Галичиною та Буковиною у період буржуазно-демократичної революції 1848 р.

Об’єктом дослідження є соціально-політичні та державно-правові відносини, що виникали у процесі формування та функціонування органів управління Галичиною і Буковиною в складі Австрії (1772–1848 рр.).

Предмет дослідження – історико-правові особливості формування органів управління Галичиною і Буковиною у 1772–1848 рр. та функціонування цих органів у державному апараті Австрії.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. Історичний метод дав змогу виявити причини змін, що відбулися в управлінні Галичиною і Буковиною наприкінці XVIII – у першій половини XIX ст. Застосування діалектичного методу дозволило простежити еволюцію державно-правових інститутів Австрійської монархії у досліджуваний період. На підставі системно-структурного методу розкрито структуру конкретних органів влади у Галичині і Буковині, відображено організаційні засади їхньої діяльності та взаємозв’язок між ними. Зі спеціально-юридичних методів у роботі використані: порівняльно-правовий, історико-правовий, формально-догматичний та метод тлумачення правових приписів. Історико-правовий метод допоміг з’ясувати закономірності формування та функціонування апарату управління Галичиною і Буковиною у 1772–1848 рр. Порівняльно-правовий метод дав змогу виявити подібні та відмінні риси в організації управління Галичиною як складовою державного устрою Польщі та Австрії. Формально-догматичний метод використовувався для аналізу нормативно-правових актів, а метод тлумачення правових приписів – для з’ясування змісту правових норм, що містяться у них.

Ці та інші методи здебільшого використовувалися у взаємозв’язку та тією мірою, якою вони відповідають предметові дисертаційного дослідження.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1772 р. до 1848 р. включно. Отримавши у 1772 р. внаслідок першого поділу Польщі Галичину, австрійський уряд ліквідував існуючу там систему управління і запровадив аналогічну тій, що діяла в інших провінціях імперії. Під час буржуазно-демократичної революції 1848 р. в Австрії відбулася спроба реорганізувати абсолютистську монархію в конституційну, в результаті чого виникли нові органи управління державою в цілому та її адміністративними одиницями.

Територіальні рамки дослідження в основному обмежуються територією, що входила з 1772 р. до складу Австрії під назвою коронного краю Галичини, окремим округом якого у 1776 – 1849 рр. була Буковина. В деяких випадках вони охоплюють усю Австрію.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у сучасній вітчизняній історико-правовій науці досліджень особливостей формування та функціонування органів управління Галичиною і Буковиною в складі Австрії наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст.

У результаті дослідження сформульовано низку положень, яким притаманні елементи наукової новизни:

– уточнено, що Австрія анексувала Галичину і Буковину передусім для того. щоб розширити власну територію та зміцнити кордони, а тому не мала на меті сприяти самостійному політичному та соціально-економічному розвиткові цих земель;

– розкрито сутність австрійської урядової політики в Галичині, що полягала у зміцненні централізації управління краєм. Забезпечення такої централізації покладалося на Галицьке губернське правління, очолюване губернатором, і військову адміністрацію на Буковині (1774–1787 рр.). Діяльність цих органів відповідала традиціям австрійського абсолютизму того часу, який полягав у ліквідації будь-яких децентралізованих методів управління;

– виявлено, що створення у 1775 р. Галицького станового сейму мало стати свідченням використання австрійською владою демократичних методів управління новою провінцією. Однак протягом усього періоду існування він реально не виконував своїх завдань, а тому не відіграв важливої ролі у суспільно-політичному житті краю;

– з’ясовано, що окружну владу очолював староста, який забезпечував виконання приписів австрійського уряду і губернської влади. Влада у селах належала поміщикам (домініям) та мандаторам, повноваження яких сприяли зміцненню феодальних порядків. Загалом місцеві органи управління Галичини і Буковини були важливою ланкою чинної в Австрії централізованої системи державної влади;

– доведено, що в досліджуваний період у Галичині і Буковині в умовах панування абсолютизму монархії Габсбургів було зведене нанівець міське самоврядування, що підтверджувало авторитарний характер реформ австрійського уряду щодо управління краєм;

– виявлено, що особливість впровадження колоніальної політики Австрії в управлінські структури Галичини і Буковини полягала в тому, що адміністративний апарат формувався майже виключно з представників австрійського чиновництва, що спричинювалося до відсутності українського представництва у владних структурах усіх рівнів;

– встановлено, що демократизація управління краєм розпочалася у 1848 р. і виявилася у скасуванні селянських повинностей (яке відбулося в Галичині набагато швидше, ніж в інших австрійських провінціях); створенні національних органів, що координували взаємовідносини населення краю та австрійської влади; прийнятті першої австрійської конституції; наданні депутатам від Галичини й Буковини змоги відстоювати інтереси своїх виборців у першому австрійському парламенті.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення та висновки певною мірою поглиблять знання у вітчизняній історико-правовій науці, присвяченій дослідженню державно-правового розвитку України. Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі юридичних та інших гуманітарних закладів, зокрема, у викладанні курсів „Історія держави і права України”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, „Історія політичних і правових вчень”, „Конституційне право”, “Історія державного управління”. Вони будуть корисними при підготовці спеціальних курсів та узагальнюючих праць, підручників і навчальних посібників. Наведений у роботі фактологічний матеріал може використовуватися для подальшого дослідження питань організації державного управління на українських землях з розширенням територіальних і хронологічних рамок.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею здобувача наукового ступеня кандидата юридичних наук.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка, кафедри теорії та історії держави і права Львівського юридичного інституту МВС України. Окремі положення дисертації доповідалися автором на III, IV, V, X регіональних науково-практичних конференціях „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 1997, 1998, 1999, 2004 рр. відповідно); на І Регіональній науковій конференції аспірантів-правознавців „Проблеми державотворення і законотворення в Україні (м. Львів, 1998 р.); на науково-практичній конференції ”Механізм правового регулювання в правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства” ( м. Львів, 2004 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені автором у восьми статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, а також у трьох випусках матеріалів наукових конференцій.

Подобные работы
Скуратович Ірина Миколаївна
Адміністративно-територіальний устрій України в 1920-1930-х рр. і його впливи на організацію державного управління: історико-правове дослідження
Панич Назар Юрійович
Становлення та розвиток інституту прокуратури в Галичині у складі Австрії і Австро-Угорщини (1849 – 1918 рр.).
Задихайло Олена Анатоліївна
Організація управління культурою в Україні (адміністративно-правовий аспект)
Доценко Олександр Сергійович
Організація управління міліцією громадської безпеки в сучасних умовах
Пальчиков В’ячеслав Іванович
Правові проблеми вдосконалення організації діяльності та управління у сфері освіти
Мартиненко Марина Вікторівна
Організація управління підприємствами сфери соціальних послуг
Кондратенко Наталія Олегівна
Удосконалення організації управління процесами енергозбереження
Хмеленко Олексій Володимирович
Організація управління формуванням портфеля цінних паперів
Кузьменко Володимир Іванович
Особистісний чинник у структурі управління організацією

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net