Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Юридичні науки
Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Диссертационная работа:

Клименко Оксана Михайлівна. Особливості правового становища держави як суб'єкта приватного (цивільного) права : дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2006.

смотреть содержание
смотреть введение
смотреть аннотацию
смотреть литературу
Содержание к работе:

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ-3

ВСТУП-4

РОЗДІЛ І. Загальнотеоретичні особливості держави як суб’єкта приватного (цивільного) права-15

1.1. Сутність поняття “держава”-15

1.2. Поняття та зміст цивільної правосуб'єктності держави-33

1.2.1. Цивільна правоздатність держави -40

1.2.2. Цивільна дієздатність держави -45

Висновки-59

РОЗДІЛ ІІ. Особливості участі держави у приватних (цивільних) відносинах-61

2.1. Загальна характеристика цивільно-правового статусу держави-61

2.2. Майнові відносини держави, що виникають з права власності держави

2.2.1. Поняття державної власності та права власності держави

2.2.2. Випадки та умови набуття державою права власності

2.2.3. Підстави припинення права державної власності

2.2.4. Орендні та концесійні правовідносини-

2.3. Договірні відносини за участю держави-156

2.4. Особливості деліктної відповідальності держави-169

Висновки-181

ВИСНОВКИ-185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ-191 

Введение к работе:

Актуальність теми дослідження. Конституція України закріпила становлення суверенної та незалежної України як демократичної, соціальної та правової держави, визнала її суб’єктом відносин власності. Це зумовило активізацію участі держави у сфері цивільних правовідносин. У цій сфері держава не може владарювати над людиною, оскільки це сфера автономії особистості, свободи її волевиявлення. Входячи у приватноправове середовище, держава має підпорядковуватися правилам визнання приватного інтересу. Покладання на неї обов’язків щодо захисту приватного інтересу передбачає можливість визнання його значущості порівняно із загальносуспільним або державним інтересом. Водночас, участь держави в приватних правовідносинах, насамперед майнових (держава виступає власником значної кількості майна), зумовлена необхідністю виконання нею публічних функцій, що становлять сутність публічної влади держави. Тому в цивільних правовідносинах держава має діяти не в єдності своїх політичних функцій як владний суверен, а у функціонально-правових формах, адекватних цим відносинам. Проблема полягає саме у визначенні таких форм.

Участь держави в цивільних правовідносинах вимагає чіткого визначення в національному законодавстві її правового становища як суб’єкта приватного (цивільного) права, її місця в системі суб’єктів цивільних відносин, встановлення обсягу її цивільної правосуб’єктності та механізмів реалізації останньої. Однак відсутність належної теоретичної основи вирішення зазначеного питання не дозволяє системно та узгоджено підходити до правотворчої діяльності, нерідко призводить до помилок у законодавчому регулюванні відповідних суспільних відносин. Прикладом може слугувати наявність юридичних колізій між положеннями Цивільного кодексу України (далі – ЦК), Господарського кодексу України та Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, що врегульовують цивільні відносини за участю держави.

Наведене зумовлює необхідність проведення комплексних наукових досліджень особливостей правового становища держави у визначеній сфері з урахуванням закономірностей історичного розвитку національної правової системи та подальших перспектив євроінтеграційного виміру.

Правовий статус держави у цивільному праві – це комплексна правова категорія, витоки якої містяться в міжнародному публічному праві, що відображає взаємозв’язки певної держави з іншими державами щодо зобов’язань, які вони на себе взяли, і водночас визначається правом національним, яким на внутрішньодержавному рівні встановлюються правові взаємозв’язки держави з суспільством, фізичною та юридичною особами. Ось чому є нагальна потреба у вивченні науково-теоретичних основ, теоретичному узагальненні визначення правового статусу держави як суб’єкта цивільного права з урахуванням її загального правового статусу, у встановленні особливостей правового становища держави в міжнародному цивільному обороті відповідно до сучасних тенденцій розвитку приватноправових відносин.

Ці питання недостатньо вивчались у правовій науці, а проведені дослідження не мали комплексного характеру. Певні наукові розробки були здебільшого фрагментарними і спрямовувались на вирішення окремих питань. Тому при дослідженні загальнотеоретичних аспектів теми автор опрацював роботи таких вчених: М.І. Абдуллаєва, В.І. Акуленка, С.С. Алексєєва, Д.А. Керимова, В.В. Копєйчикова, В.О. Котюка, В.М. Корельського, О.В. Малька, Г.Н. Манова, М.Г. Матузова, В.С. Нерсесянца, Н.М. Онищенко, В.Ф. Погорілка, В.М. Протасова, П.М. Рабіновича та ін. Базовою основою дослідження міжнародно-правових аспектів теми стали праці вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі міжнародного приватного та міжнародного публічного права: В. Бернхема, М.М. Богуславського, Г.К. Дмитрієвої, А.С. Довгерта, В.І. Кисіля, І.І. Лукашука, Л.А. Лунца, О.О. Мережка, О.К. Романова, Л.Д. Тимченка, Ж. Тузкоза, Г.С. Фединяк, Л.С. Фединяк, Х. Шака, К.М. Шміттгоффа, В.М. Шумілова. При цьому визначальний вплив на результати дисертаційної роботи мали праці вчених: Ч.Н. Азімова, І.А. Бірюкова, Д.В. Бобрової, М.І. Брагінського, Н.С. Глусь, О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, Р.А. Майданика, В.К. Мамутова, Н.А. Саніахметової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, С.Я. Фурси, Є.О. Харитонова, М.С. Шакарян, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, М.Й. Штефана та ін.

Тож обрання теми дисертаційного дослідження зумовлено такими аспектами: відсутністю дисертаційних і монографічних робіт з даної теми на рівні комплексного дослідження; необхідністю вивчення й узагальнення науково-теоретичного підґрунтя та концептуальних підходів до визначення правового становища держави в приватних правовідносинах (враховуючи закономірності історичного розвитку національної правової системи та подальші перспективи інтеграційно-європейського виміру), місця держави в системі суб’єктів цивільного права, встановлення змісту й обсягу її цивільної правосуб’єктності та механізмів реалізації. Тому актуальність теми пояснюється як практичним значенням реалізації функцій держави у цивільних відносинах, так і науково-теоретичним, оскільки існує потреба узгодити не тільки сучасні наукові концепції з новелами цивільного законодавства, а й з іншими нормативними актами тощо.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана із:

планом науково-дослідної діяльності кафедри міжнародного права Української академії зовнішньої торгівлі Міністерства економіки України;

науково-дослідними працями відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Української академії зовнішньої торгівлі Мінекономіки України, в яких автор брала участь як виконавець, за темами „Науково-економічний та правовий аналіз дії міжнародних договорів України про сприяння і взаємний захист інвестицій та їх вплив на інвестиційний клімат України” (держ. реєстр. № 0101U006911), „Науково-економічний та правовий аналіз ефективності укладання міжнародних договорів України про вільну торгівлю” (держ. реєстр. № 0101U006912);

науково-дослідною тематикою роботи відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз та узагальнення науково-теоретичних основ правового статусу держави як суб’єкта приватного (цивільного) права відповідно до сучасних потреб і перспектив подальшого розвитку суспільства, правничої (насамперед, цивілістичної) науки, зокрема з урахуванням міжнародних тенденцій розвитку правового регулювання у цій сфері, а також вироблення на зазначеній основі конкретних пропозицій щодо вдосконалення певних нормативно-правових актів для оптимізації та підвищення ефективності національного законодавства при регулюванні цивільних відносин.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі основні завдання:

дослідити й узагальнити різні наукові концепції, теорії, доктрини стосовно встановлення сутності держави і на підставі цього дати власне визначення поняття держави, яке відповідало б сучасним потребам юридичної (у т.ч. цивілістичної) науки;

на підставі аналізу існуючих теорій щодо розуміння держави як суб’єкта приватного права виробити концептуальні підходи та критерії визначення цивілістичної сутності правосуб’єктності держави у разі її участі у цивільних відносинах;

встановити та проаналізувати характерні індивідуалізуючі ознаки держави як суб’єкта приватного (цивільного) права, а також дослідити їх особливості;

визначити та проаналізувати характерні ознаки цивільної правосуб’єктності держави та особливості механізму її реалізації;

з’ясувати особливості участі держави у цивільному обороті на прикладі конкретних цивільних правовідносин;

на підставі теоретичних розробок і конструктивного аналізу чинного законодавства України, що регулює цивільні відносини за участю держави, розробити конкретні рекомендації та пропозиції щодо його вдосконалення.

Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини, що виникають за участю держави, наукові доробки, які є надбанням теорії держави та права, науки цивільного права, міжнародного приватного права.

Предметом дослідження є правове становище держави як суб’єкта цивільних правовідносин, особливості її цивільної правосуб’єктності, а також нормативні матеріали, що стосуються цієї сфери правового регулювання.

Методи дослідження. З метою найбільш ґрунтовного пізнання, всебічного вивчення предмета дослідження та отримання належних наукових результатів у процесі написання дисертаційної роботи було використано наступні методи:

діалектичний метод – через аналіз таких філософсько-теоретичних категорій, як „зміст та форма”, „можливе та дійсне”, „історичне та логічне”, „належне та суще” визначено поняття „держава” та її формально-індивідуалізуючи ознаки як суб’єкта права; закон єдності та боротьби протилежностей було покладено в основу визначення цивільної правосуб’єктності держави відповідно до єдності прав та обов’язків суб’єктів цивільних правовідносин;

історичний метод покладено в основу з’ясування історичних традицій соціокультурних зв’язків державного утворення із суспільством, що дало можливість визначити соціально-правову сутність держави;

системний метод використано для вивчення держави як впорядкованої та структурованої системи з урахуванням множинності її елементів (державних органів); виявлення системоутворюючих функцій права у формуванні суб’єктів держави, які забезпечують її участь у цивільному обороті;

конструктивно-критичний та формально-юридичний методи сприяли дослідженню правових конструкцій цивільного права і законодавства щодо теоретичної обґрунтованості та формальної визначеності правових форм участі держави у цивільних відносинах, що дало можливість напрацювати конкретні пропозиції стосовно вдосконалення законодавства;

порівняльно-правовий метод дозволив виявити загальні підходи до визначення становища держави у цивільних правовідносинах різних правових систем, одночасно проаналізувати положення актів цивільного, конституційного та адміністративного законодавства з урахуванням положень теорії держави та права, що необхідно для узгодженого та системного закріплення понять і правових конструкцій у системі права України;

метод правового моделювання допоміг визначити форми участі держави у цивільних правовідносинах, що дало змогу виявити певні спільні риси держави та юридичних осіб, застосувати юридико-технічну модель „юридичної особи” до держави як суб’єкта цивільного права та з достатнім ступенем вірогідності вважати, що держава у цивільних правовідносинах діє як юридична особа;

аналітичний метод дав можливість дослідити певні правові проблеми, які виникають у сфері цивільних правовідносин за участю держави, зокрема, при аналізі конкретних судових справ щодо визначення договірних та деліктних зобов’язань держави, що сприяло виявленню ступеня ефективності функціонування держави, правового регулювання відповідних правовідносин в Україні, виробленню пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у вітчизняній цивілістичній науці ця робота є першим комплексним дослідженням, в якому на концептуальному рівні визначено особливості цивільної правосуб’єктності держави, її участі у приватних (цивільних) правовідносинах, а також напрацьовано численні пропозиції стосовно вдосконалення цивільного законодавства.

У дослідженні одержано наступні результати, що мають наукову новизну, практичне значення, і виносяться на захист як запропоновані автором вперше:

  1. Враховуючи подвійну природу держави як суб’єкта приватного (цивільного) права, яка: 1) є публічно-правовим утворенням (принципи, умови виникнення, функціонування визначаються публічним правом), метою якого є забезпечення публічних інтересів як умови існування та розвитку суспільства; 2) у цивільних відносинах є юридично рівним учасником поряд з іншими суб’єктами цивільного права, встановлено, що у сфері цивільних правовідносин держава проявляє себе через системні соціально-правові зв’язки з такими її елементами, як людина, громадянин, населення, народ, суспільство, юридичні особи, та виявляє ознаки складеного суб’єкта цивільного права, в особі якого втілюється публічний інтерес.

  2. Доведено, що держава у цивільному обороті має власні інтереси, що становлять квінтесенцію інтересів суспільства, забезпечених цивільним правом, які відмінні від індивідуалізованого приватного інтересу; її участь у ньому є правовою формою узгодження загальносуспільного (публічного) інтересу, представленого державою, з індивідуальним інтересом приватної особи.

  3. Аргументовано, що цивільна правоздатність держави є спеціальною, становить визначену законом можливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків, умовою реалізації якої (на відміну від інших осіб) є не індивідуальне волевиявлення, спрямоване на реалізацію суб'єктивного права, а обов'язок щодо виконання державних функцій, що у рамках позитивного права збігається з її суб’єктивним правом та означає міру можливої поведінки зобов’язаного державного суб’єкта.

  4. Встановлено, що цивільна правосуб’єктність держави проявляється як її внутрішня та зовнішня властивість, підставою виникнення й умовою реалізації якої є: а) на внутрідержавному рівні – соціальна легітимація влади всіма громадянами та юридичне оформлення у нормах цивільного законодавства; б) у міжнародному цивільному обороті – офіційне визнання держави на міжнародному рівні.

  5. Доведено, що дієздатність держави виявляється у двох взаємозалежних формах: 1) організаційній: утворення механізму держави – системи суб’єктів (органів та організацій), наділення їх компетенцією щодо реалізації державних функцій; 2) функціональній: діяльність державних суб'єктів, які через виконання делегованих їм повноважень або наділення інших осіб спеціальними повноваженнями безпосередньо реалізують правоздатність держави (у тому числі цивільну).

  6. Обґрунтовано, що особливістю реалізації цивільної правосуб'єктності держави є механізм інституту представництва, що є способом внутрішньої організації держави: у цивільних відносинах персоніфікованим носієм цивільних прав та обов’язків є держава, а виразниками державного (публічного) інтересу – правомочні та зобов’язані особи, уповноважені виконувати державні функції. Реалізація ними цивільної дієздатності держави набуває змісту юридичного обов’язку.

  7. Диференційовано форми реалізації дієздатності держави і форми участі держави у цивільному обороті: 1) через державні органи у межах їх компетенції – законне представництво; 2) через повірених осіб (фізичних та юридичних), які діють на підставі спеціального доручення (договору), посвідченого повноважними представниками держави – договірне представництво.

  8. Обґрунтовано, що державі як суб’єкту цивільного права властиві риси колективного утворення, притаманні юридичній особі: організаційна єдність, майнова самостійність, наявність власного найменування, цивільна правосуб’єктність. Запропоновано визнати та закріпити у Цивільному кодексі України такі положення: 1) у цивільних відносинах держава діє як юридична особа; 2) щодо держави у цивільних відносинах застосовуються норми, які регулюють правове становище юридичних осіб у цивільних відносинах, якщо законом не встановлено інше.

  9. Визначено, що однією з основних ознак сучасної держави є неприбуткова (некомерційна) господарська діяльність, пов’язана з виконанням покладених на державу функцій з управління майном державної власності у загальносуспільних інтересах.

  10. Аргументовано, що конструкції майнових відносин держави із створеними нею на основі державної власності юридичними особами відповідає модель речових прав на чуже майно: 1) держава є власником майна, переданого державним підприємствам, установам на праві господарського відання та оперативного управління; 2) визначальною правомочністю права власності держави щодо такого майна є право верховного розпорядження, тобто вирішення питань щодо юридичної долі майна, зміни форми власності, використання за призначенням; 3) такі юридичні особи набувають обмежених речових прав на державне майно у формах права господарського відання, права оперативного управління; 4) останні є спеціальними способами цільового майнового відокремлення з метою здійснення ефективного управління державним майном.

  11. Встановлено, що особливістю правочину, вчиненого державою, спрямованого на встановлення цивільних правовідносин, виникнення цивільних прав та обов’язків тощо, є наявність публічного інтересу, що втілюється у поєднанні безпосередньо державного інтересу (як прояву інтересу загальносуспільного) та рівних можливостей реалізації приватного інтересу для всіх приватних суб'єктів – потенційних учасників цивільних правовідносин за участю держави.

  12. Визначено особливості правового становища держави у відносинах спадкування: а) неможливість виступати заповідачем; б) набуття прав на спадкове майно за законом пов’язане з виникненням через невиявлений або нереалізований приватний інтерес загальносуспільного інтересу (з мотивів запобігання перетворенню майна у безхазяйне) та встановленням щодо відкритої спадщини особливого правового режиму – відумерлості; в) особливі повноваження щодо збереження майна відумерлої спадщини.

  13. Уточнено зміст понять “державна власність” як основної форми загальносуспільної власності українського народу на матеріальні блага, що визначені як державне майно, та “право власності держави” як правових можливостей держави здійснювати правомочності власника (набувати, володіти, розпоряджатись) в інтересах суспільства.

  14. Запропоновано визначити спеціальні способи набуття державою права власності (націоналізація, реквізиція тощо) як встановлені законом її правові можливості втручатись у сферу власності приватних осіб у виняткових випадках, визначених законом, що зумовлено необхідністю виконання державою своїх функцій у суспільних інтересах.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані автором теоретичні новації, його висновки та пропозиції можуть бути використані для подальших досліджень загальнотеоретичних, цивільно-правових та міжнародно-правових проблем правосуб’єктності держави, вдосконалення термінологічної бази, а також у законодавчій діяльності.

З 2001 року окремі результати цього дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі під час викладання автором навчальної дисципліни „Міжнародне приватне право”. Вони також можуть бути корисні під час викладання дисципліни „Цивільне право”, підготовки підручників і навчальних посібників з означених дисциплін. Теоретичні здобутки автора використані ним при розробці та викладанні теми „Галузеві проблеми у законотворчій діяльності: цивільне право” у рамках навчального курсу “Законотворча діяльність” в Українській школі законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України (2005 р.).

Зроблені за результатами дисертаційного дослідження висновки та пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства отримали позитивну оцінку на засіданні відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту Верховної Ради України та рекомендовані для направлення у профільні комітети Верховної Ради України для врахування при підготовці проектних документів, зокрема стосовно змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів законодавства (Цивільного кодексу України, Закону України “Про оренду державного та комунального майна”), законопроекту про націоналізацію в Україні (Витяг із протоколу засідання відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України № 2 від 16.02.2006 р.).

Наукова достовірність результатів дисертації підтверджується здійсненим комплексним аналізом великої кількості нормативних актів, серед яких: Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, закони України “Про державну службу” “Про власність”, “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” та ін., рішення Конституційного Суду України, декрети та постанови Кабінету Міністрів України, а також міжнародні договори тощо (список використаних нормативних актів становить 145 найменувань).

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях: Української академії зовнішньої торгівлі на тему „Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах” (м. Київ, 25.05.2001 р.), „Вплив глобалізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв’язків України” (м. Київ, 30.05.2002 р.), „Актуальні правові та економічні проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків” (м. Київ, 30-31.05.2003 р.); Тверського університету та Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова на тему “Розвиток цивільного процесуального права Росії, країн СНД та Балтії” (Росія, м. Твер, 26-28.09.2003 р.); Національної академії управління на тему „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” (м. Київ, 28-29.04.2004 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в підготованих автором самостійно семи наукових статтях, шість з яких опубліковані у фахових виданнях, а також у тезах виступів на п’ятьох конференціях.

Структура дисертації та її обсяг. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаних джерел (320 найменувань), який включає список нормативних документів, список монографій, авторських видань, словників та список наукових публікацій, авторефератів. Загальний обсяг дисертації становить 190 сторінок друкованого тексту, список використаних джерел – 33 сторінки.

Подобные работы
Ніколаєв Ігор Станіславович
Держава Україна як субєкт міжнародного приватного права
Синєгубов Олег Васильович
Особливості цивільно-правового захисту прав на гідність, честь та ділову репутацію працівників міліції
Глусь Наталія Степанівна
Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту
Костицький Василь Васильович
ЕКОЛОГІЯ ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ: право, держава, економіка
Погрібний Дмитро Ігорович
Корпоративні права держави: поняття, підстави виникнення, механізм реалізації.
Ржевська Валентина Сергіївна
Право держави на самооборону в світлі розвитку юридичних гарантій міжнародної безпеки
Іващенко Ольга Миколаївна
Адміністративно-правове регулювання корпоративних прав держави
Поклонська Олена Юріївна
Пострадянський розвиток держави та права в Україні
Різник Сергій Васильович
Забезпечення державою конституційного права людини і громадянина на підприємницьку діяльність
Литвинов Олександр Миколайович
Філософія права Новгородцева П.І.: осмислення права і держави в контексті суспільного ідеалу

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net