Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Юридичні науки
Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Диссертационная работа:

Жеков Володимир Іванович. Правочини, які порушують публічний порядок за цивільним законодавством України : дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія. - О., 2006.

смотреть содержание
смотреть введение
смотреть аннотацию
смотреть литературу
Содержание к работе:

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. 10

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ І ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕННЯ 10

РОЗДІЛ 2. 40

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОЧИНУ 40

2.1. Поняття та ознаки правочину 40

2.2. Умови дійсності правочину 49

РОЗДІЛ 3. 75

НЕДІЙСНІСТЬ ПРАВОЧИНУ ЯК ПРАВОВА КАТЕГОРІЯ 75

3.1. Поняття недійсного правочину 75

3.2. Юридична природа недійсного правочину 87

3.3. Класифікація недійсних правочинів 93

РОЗДІЛ 4. 105

ПРАВОЧИН, ЩО ПОРУШУЄ ПУБЛІЧНИЙ ПОРЯДОК, 105

ЯК ВИД НІКЧЕМНОГО ПРАВОЧИНУ 105

4.1. Кваліфікуючі ознаки “антисоціального” правочину 105

4.2. Склад правочину, що порушує публічний порядок 115

4.3. Правові наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок 148

ВИСНОВКИ 185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 188 

Введение к работе:

Актуальність теми. Перетворення, що відбуваються в Україні, переслідують мету побудови якісно нової держави, одним із елементів якої має стати оновлена модель соціально-господарської системи. Ця модель ґрунтується на поєднанні ринкових відносин із державним регулюванням, що має забезпечити ефективну діяльність учасників суспільного виробництва. Невід'ємним елементом ринкових відносин є правочин - один із найбільш поширених юридичних фактів, з яким закон пов'язує виникнення, зміну і припинення цивільних правовідносин.

Правочини використовуються в різних сферах суспільного життя і дозволяють узгоджувати інтереси учасників цивільного обігу: фізичних та юридичних осіб, держави та інших соціально-публічних утворень. Правочину як вольовому акту притаманні властивості, що характеризують наміри та дії суб'єктів цивільних відносин. Саме цим пояснюється і та обставина, що дійсність правочину ставиться в залежність від дійсності елементів, які його утворюють. Вчинення правочину, що має ваду одного з елементів його складу, не може створити юридичних наслідків.

Визнання правочинів недійсними пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. Тому належне вирішення цього питання має велике значення не тільки для учасників цих правовідносин, але й для третіх осіб.

У деяких випадках Правочини можуть бути визнані недійсними внаслідок порушення публічного порядку (ст. 228 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України). Ця норма в певній мірі є новелою цивільного законодавства, оскільки Цивільний кодекс УРСР 1963 р. (далі ЦК УРСР) містив схожу за диспозицією, але відмінну за санкцією норму (ст. 49), яка передбачала недійсність «угоди, укладеної з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства».

Поява нового або кардинальне оновлення норм правового інституту, котрий існував раніше, природно, зумовлює необхідність теоретичного осмислення змісту та сутності норм, що складають цей інститут. Отже, актуальність дослідження пов'язана зі змінами в цивільному законодавстві України та, передусім, із формуванням нової концепції вітчизняного цивільного законодавства, відображеної в ЦК України, який зокрема містить істотні зміни щодо регулювання недійсних правочинів та їх наслідків. При цьому важливе значення має та обставина, що практика застосування судами положень ст. 228 ЦК України поки що не накопичилася. Однак можна припустити, що на

її формування безпосередньо впливатиме досвід застосування ст. 49 ЦК УРСР, який є досить значним.

На підставі викладеного можна дійти висновку, що дослідження поняття та сутності правочинів, які порушують публічний порядок, та правових наслідків їх вчинення має актуальність із теоретичної та практичної точок зору, а тому є всі підстави для вивчення цієї проблеми на рівні дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямків досліджень Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави» (державний реєстраційний номер 0101U001195). Тема дисертації безпосередньо пов'язана з планом науково-дослідної роботи кафедри цивільного права на 2001 - 2005 роки за темою «Традиції приватного права України».

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення особливостей правовідносин, пов'язаних із вчиненням правочину, який порушує публічний порядок, та дослідження правових наслідків його вчинення, з'ясування наявності специфіки правових рішень у цьому аспекті, а також визначення відповідності потребам практики і перспектив розвитку цивільно-правового регулювання цього виду недійсного правочину та вдосконалення правового регулювання відповідних відносин в Україні.

У зв'язку з цим задачі автора дисертації були такі: визначення правової природи недійсних правочинів, зокрема правочинів, які порушують публічний порядок, а також установлення теоретичного підґрунтя їх класифікації, виявлення засад вітчизняного цивільного законодавства, що визначають наслідки вчинення таких правочинів, з'ясування характеру і тенденцій розвитку правового регулювання відповідних відносин.

Об'єктом дослідження є правовідносини, які виникають у зв'язку з вчиненням правочинів, що порушують публічний порядок, у цивільному праві України.

Предметом дослідження є цивільне законодавство України, яке регулює відносини, що виникають у зв'язку з вчиненням правочинів, що порушують публічний порядок.

Методологічною основою дослідження є загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи логічного, системно-структурного, порівняльного та історичного аналізу, які в сукупності були застосовані для з'ясування правової природи

недійсного правочину, зокрема правочину, що порушує публічний порядок.

Метод логічного аналізу використовувався при дослідженні змісту норм, які регулюють правові наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок.

Метод системно-структурного аналізу слугував для з'ясування місця правочину, що порушує публічний порядок, у системі юридичних фактів.

Використання методу порівняльного аналізу дало змогу провести порівняння загальних і спеціальних положень норм законодавства, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з вчиненням недійсних правочинів взагалі і які регулюють наслідки правочину, що порушує публічний порядок, зокрема. Крім того, порівняльний метод дав можливість установити подібні риси та відмінності у підходах до регулювання відповідних відносин у цивільному законодавстві різних країн.

Метод історичного аналізу застосовувався, головним чином, для встановлення чинників та порядку регулювання відносин, що досліджуються, на різних етапах розвитку українського законодавства.

Теоретичною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі цивільного права, римського приватного права, загальної теорії права М.М. Агаркова, М.І. Брагінського, М.А. Блінової, Є.В. Васьковського, В.В. Вітрянського, А.Г. Власової, В.Н. Васєвої, Ю.С. Гамбарова, Д.М. Гєнкіна, О.В. Дзери, В.В. Джуня, В.О. Кучера, О.О. Красавчикова, Є.С. Кушнєрук, І.В. Матвєєва, Г.Т. Осіпової, В.І. Сінайського, І.В. Спасибо-Фатєєвої, М.М. Сибільова, P.O. Стефанчука, К.П. Побєдоносцева, М.З. Прилуцької, Н.Б. Новицького, Н.В. Рабінович, В.А. Рясєнцева, Н.С. Хатнюк, Є.О. Харитонова, Ф.С. Хєйфєца, В.П. Шахматова, Г.Ф. Шершеневича, Н.Д. Шестаковоїта ін.

Емпіричним підґрунтям дослідження є акти цивільного законодавства України та практика їх застосування.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням правочину, що порушує публічний порядок, у цивільному праві України.

У дисертаційному дослідженні здійснено спробу сформулювати низку положень стосовно бачення проблем формування та розвитку норм, які регулюють вчинення таких правочинів, їх правові наслідки, котрі б ураховували сучасний стан цивільного законодавства та досягнення цивілістичної думки України.

На підставі одержаних у процесі дисертаційного дослідження результатів сформульовано такі основні положення, яким притаманні елементи наукової новизни і які виносяться на захист.

1. Уперше обґрунтовується висновок, що правочин, який порушує публічний порядок, є різновидом цивільного правопорушення, критерієм виокремлення якого є особливості суб'єктивного елементу — спрямованість на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, незаконне заволодіння ним. На відміну від діючого раніше цивільного законодавства, увага акцентується не на порушенні встановлених законодавством суспільних, економічних і соціальних основ держави, державної безпеки тощо, а, передусім, наголошується на тих порушеннях публічного порядку, які призначені забезпечити захист прав приватної особи.

2. Уперше проаналізовано особливості правочину, що порушує публічний порядок, як протиправної поведінки та обґрунтовується висновок, що така поведінка можлива лише у вигляді протиправної дії, але не може бути бездіяльністю.

3. На підставі аналізу складу правопорушення «правочин, який порушує публічний порядок», вперше у вітчизняній літературі обстоюється висновок, що об'єктом цього порушення є «публічний порядок» у змісті, визначеному в ст. 228 ЦК України; суб'єктом такого правопорушення може бути будь-який учасник цивільних відносин (у тому числі суб'єкт публічного права); об'єктивна сторона виражається у вчиненні правочину, передбаченого ст. 228 ЦК України; суб'єктивна сторона, як правило, характеризується прямим або непрямим умислом однієї чи обох сторін такого правочину.

4. Уперше обґрунтовується точка зору, що за певних умов вчинення правопорушення - правочину, який порушує публічний порядок, - можливе і без наявності вини осіб, які його уклали. Такий висновок ґрунтується на аналізі змісту ст. 228 ЦК України, де йдеться про «спрямованість» правочину на порушення, а не про наявність вини. На цій підставі доводиться, що зазначена норма ЦК України стосується і тих протиправних дій, які лише об'єктивно спрямовані на порушення публічного порядку, а не обов'язково мають ще й суб'єктивну спрямованість на вчинення дій такого роду.

5. Уперше обґрунтовується теза про те, що саме допущення визнання правочину, який порушує публічний порядок, об'єктивно протиправною дією слугує підставою відмови від конфіскаційних

санкцій за його вчинення (як це мало місце в ст. 49 ЦК УРСР) і визначення правовими наслідками вчинення такого правочину повернення сторін у первісний стан на загальних підставах, установлених частиною першою ст. 216 ЦК України.

6. Уперше запропоновано розглядати визнання правочину, що порушує публічний порядок, нікчемним як міру захисту, а не міру відповідальності. На користь такого висновку свідчить відмова законодавця від конфіскаційних санкцій та застосування звичайних наслідків недійсності правочину.

7. Уперше обстоюється теза про необхідність розрізнення у ЦК України випадків винного і невинного вчинення правочину, що порушує публічний порядок, оскільки передбачена частиною другою ст. 216 ЦК України можливість стягнення з винної сторони збитків та моральної шкоди є загальною санкцією і не забезпечує виховного впливу на осіб, котрі навмисно прагнули вчинити порушення, передбачене ст. 228 ЦК України.

8. Відповідно до пропозиції щодо розрізнення у ЦК України випадків винного і невинного вчинення правочину, що порушує публічний порядок, обґрунтовується доцільність доповнення ст. 228 ЦК України частиною третьою такого змісту: «Сторона правочину, що порушує публічний порядок, яка винна у його вчиненні, має повернути все безпідставно отримане або збережене майно суб'єкту, за чий рахунок вона отримала (зберегла) це майно за правилами глави 83 цього Кодексу. Крім того, вона зобов'язана в повному обсязі відшкодувати збитки та моральну шкоду, завдані вчиненням нею правочину, що порушує публічний порядок.

Для сторони правочину, що порушує публічний порядок, яка не винна у його вчиненні, наслідки правочину визначаються за загальними правилами ст. 216 ЦК України».

Практичне значення одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що на підставі положень і висновків дисертаційного дослідження зроблено низку пропозицій щодо уточнення положень актів цивільного законодавства України. Крім того, сформульовано конкретні пропозиції стосовно вдосконалення положень ЦК України, які можуть бути використані в процесі його доопрацювання, а також при формуванні судової практики.

Апробація результатів дослідження. Дисертацію підготовлено на кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії, де проведено її обговорення.

Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, доповідалися та обговорювалися на конференціях: регіональній міжвузівській

конференції молодих учених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в України» (квітень 2005 року, м. Івано-Франківськ), 8-й звітній конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (травень 2005 року, м. Одеса).

Публікації. Головні положення дисертації викладено в шести публікаціях, п'ять з яких розміщено у фахових виданнях, що входять до затверджених ВАКом України переліків наукових видань.

Структура дисертації. Структура роботи відображає мету та завдання наукового дослідження, основні положення якого будуються за принципом поступального розгляду окремих питань, що висвітлюють її проблематику. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 208 сторінок, з них 187 сторінок основного тексту. Список використаних джерел складає 242 найменування.

Подобные работы
Калетнік Ігор Григорович
Зобов'язання, що виникають внаслідок завдання шкоди службовими особами митних органів, в цивільному законодавстві України
Саприкіна Ірина Валентинівна
Захист честі, гідності, ділової репутації фізичної особи за законодавством України
ВОЛКОВ Олександр Анатолійович
ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ В СТАНІ КРАЙНЬОЇ НЕОБХІДНОСТІ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
Ришкова Олена Валеріївна
Захист прав інтелектуальної власності за цивільним законодавством України
Ольховик Людмила Анатоліївна
Особисті немайнові права дитини за цивільним законодавством України
Яворська Олександра Степанівна
Підстави виникнення права приватної власності громадян за цивільним законодавством України
Щербина Олена Валентинівна
Правове становище акціонерів за законодавством України
Процьків Наталія Миколаївна
Правове регулювання розірвання цивільно-правових договорів за цивільним законодавством України
Чепурнов Вадим Олександрович
Правовий статус благодійних установ та товариств за законодавством України
Аблятіпова Наталя Айдерівна
Інститут піклування над повнолітніми дієздатними особами за цивільним законодавством України

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net